33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"23" жовтня 2017 р. Справа № 906/621/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В. ,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2017р.
у справі № 906/621/17 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"
до відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області
про стягнення 781916,84 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3;
від відповідача - не з'явився.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.09.2017р. у справі № 906/621/17 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області про стягнення 781916 грн. 84 коп.
При винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії ПАТ "Укртелеком", надає телекомунікаційні послуги споживачам.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
За даними позивача, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. останнім було надано телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 781916 грн. 84 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність проведення звіряння розрахунків по загальній кількості пільговиків та розміру заборгованості відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №117.
Не відшкодування відповідачем сум понесених ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" витрат за надані телекомунікаційні послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Проаналізувавши обставини справи, положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини суду першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2017р. у справі № 906/621/17 скасувати та припинити провадження у справі.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Даний спір не підвідомчий господарському суду, тому, що є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, яким є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області.
ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області, як розпорядник бюджетних коштів, керуючись Бюджетним кодексом України брало бюджетні зобов'язання та здійснювало платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетних асигнуванням є нецільовим використанням.
Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не передбачено бюджетні призначення на компенсаційні витрати за телекомунікаційні послуги споживачам, які мають встановлені законодавством пільги з їх оплати.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Від позивача - Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:
Спір у даній справі, стосується належного виконання відповідачем своїх зобов'язань і жодна із сторін не здійснює владні управлінські функції, тому спір не є публічно-правовим і має вирішувати господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів , а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.
За наведеного вище, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Відтак, оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
23 жовтня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники позивача - Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" вказали, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлені відповідачу (а. с. 119), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе закінчувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії ПАТ "Укртелеком" (позивач), надає телекомунікаційні послуги споживачам.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Позивач обґрунтовуючи позов вказує, що в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. ним було надано телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 781916 грн. 84 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету.
В підтвердження наданих послуг позивачем подано розрахунок боргу по ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг ( а. с. 9, 28-53).
За заявлений позивачем період відповідачем погашення заборгованості по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку не відбувалось.
В зв'язку з чим, на момент звернення до суду розмір невиплаченої компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям споживачів за січень - грудень 2016 становить 781916,84 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність проведення звіряння розрахунків по загальній кількості пільговиків та розміру заборгованості відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (а. с. 54, 57, 60, 63).
На вказані листи, відповідач вказував, що в Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатки у вигляді субвенцій на надання пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян з держбюджету не передбачено. Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу зареєструвати заборгованість, у разі відсутності або перевищенні кошторисних призначень неможливо. Тому вважають безпідставно проводити звірку кількості пільговиків, які мають право на пільги з послуг зв'язку, до забезпечення фінансовими ресурсами ( а. с. 56, 59, 61).
Враховуючи факт не відшкодування відповідачем сум понесених ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" витрат за надані телекомунікаційні послуги стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів;
4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частиною 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що публічно-правовий спір - заснований на публічному праві спір між двома і більше учасниками правовідносин, в яких хоча б один зі сторін є суб'єктом владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій).
Пунктом 1 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005 передбачено, що визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Враховуючи вищевикладене, той факт, що ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області не здійснює владні управлінські функції щодо Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у спірних правовідносинах, спір у даній справі підвідомчий господарському суду та має вирішувати за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Позивач як постачальник послуги зв'язку надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться відповідно до ст.633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв'язку є предметом публічного договору.
Згідно зі ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" № 117 від 29.01.2003 р. Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.
Відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи):
- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;
- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, тощо.
Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
При цьому ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України визначає, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", відповідно до п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (головні розпорядники коштів).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Отже, відповідач - ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.
Між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 п.116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, розрахунковим періодом для оплати загальнодоступних послуг є поточний календарний місяць. Відповідно до п.10 Положення "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга"
Відповідно до п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п.6 Порядку).
За змістом п.8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).
Як вбачається із матеріалів справи позивачем складалися передбачена п.10 Положення "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" форма "2-пільга" (а. с. 28-53).
Позивач - ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії надсилалися вказані розрахунки ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області, що підтверджується листами Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" № 04/02/324 від 06.06.2016 р., №04-01-01/112 від 16.06.2016 р., № 04/02/376 від 08.08.2016 р., № 04/02/353 від 18.07.2016 р. та поштовими повідомленнями про вручення (а .с. 54, 55, 57, 58, 60, 62, 63).
Також позивачем були складені Акти звіряння за надані населенню послуги, на які надаються пільги між Житомирською філією та головним розпорядником коштів ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області станом на 01.08.2016 р., 01.09.2016 р., 01.10.2016 р., 01.11.2016 р. 01.12.2016 р., 01.01.2017 р.які були направлені відповідачу у справі (а. с. 10-27).
На вказані листи позивача, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області надавало відповіді, зокрема листами № 2743/19.5 від 05.07.2016 р., № 2958/19.5 від 30.07.2016 р., № 3557/19.5 від 18.08.2016 р. , в яких вказувало, що на даний час Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатки у вигляді субвенцій за надання пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян з держбюджету не передбачено, а тому на даний час проводити звірку кількості пільговиків, які мають право на пільги з послуг зв'язку є безпідставно (а. с. 56, 59, 61).
Таким чином, враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених позовних вимог про стягнення боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12.
Аналогічні правові позиції неодноразово застосовував Вищий господарський суд України, зокрема, у справі № 902/612/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення 419842,03 грн.
Колегія суддів враховує при цьому, що Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” від 20.12.2016 р. внесені зміни до статті 102 Бюджетного кодексу України та відмінено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Згідно із Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” від 20.12.2016 р. частину першу статті 91 "Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів" доповнено пунктом 20-4) щодо пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, що надаються певним категоріям населення відповідно до чинного законодавства. У п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що місцеві бюджети є самостійними. Тому місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість передбачати вищезазначені видатки у місцевому бюджеті в складі асигнувань на місцеві програми соціального захисту та соціального забезпечення відповідно до підпункту „б” пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Отже, рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2017 р. у справі № 906/621/17 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 07.09.2017 р. у справі № 906/621/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області - без задоволення.
2. Справу № 906/621/ 17 повернути в господарський суд Житомирської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.