"18" жовтня 2017 р. Справа № 917/1486/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Гнида Ф.А.
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ІР-Агроторг" (вх. №3001 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 08.09.17 у справі
за позовом ТОВ "ІР-Агроторг", м. Полтава,
до Індивідуального підприємця ОСОБА_2, м. Мозирь, Республіка Білорусь
про стягнення грошових коштів
Ухвалою господарського суду Полтавської області повернуто позовну заяву ТОВ "ІР-Агроторг із посиланням на пункт 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування ухвали, місцевий господарський суд зазначив, що доказами відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є касовий чек або розрахункова квитанція та опис вкладень до цінного листа. Однак долучений позивачем вкладення опис не може вважатися належним доказом направлення відповідачу копій доданих до позовної заяви документів, оскільки в ньому не вказано які саме додатки до позовної заяви були направлені (відсутній перелік).
ТОВ "ІР-Агроторг" подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу місцевого господарського суду, в якій заявник просить цю ухвалу скасувати та направити справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, направив на адресу суді відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою та просив залишити її без змін.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення, а за приписами статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, безумовною підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Вимога про направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу встановлена у процесуальному законодавстві з метою ознайомлення останнього як із самим фактом подання позовної заяви до суду, так і ознайомлення зі змістом заявлених позовних вимог. В свою чергу, вимога про надання відповідачу копій документів, доданих до позовної заяви, впроваджена з метою завчасного ознайомлення відповідача із доказами, якими позивач обґрунтовує свій позов, та підготовки відповідної правової позиції.
Суд встановлює ступінь виконання позивачем приписів статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення відповідача позовної заяви та доданих до неї документів шляхом перевірки документів, доданих до позовної заяви.
Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. (із змінами) підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, а підтвердженням переліку відправлених документів є опис вкладення встановленої форми.
Отже, доказами відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів в розумінні наведених норм є саме касовий чек або розрахункова квитанція та опис вкладень до цінного листа, відправленого на адресу відповідача, із переліком вкладених до нього документів (копії позовної заяви та додатків до позовної заяви).
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що долучений до позовної заяви опис вкладення не може вважатися належним доказом направлення відповідачу копій доданих до позовної заяви документів із врахуванням частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ньому не вказано які саме додатки до позовної заяви були направлені (відсутній перелік документів).
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач вказує на те, що на вказаному описі вкладення проставлено відповідні підпис працівника поштового відділення та відбиток календарного штемпелю.
З приводу таких доводів, колегія суддів зазначає, що при винесенні ухвали про повернення позовної заяви місцевим господарським судом не ставилось під сумнів наявність відправлення листа на адресу відповідача та дійсність відповідного опису вкладення, а зазначено про те, що із поданого до суду доказу не вбачається виконання позивачем вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів про те, що суд, у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих при поданні позовної заяви фіскального чеку, опису вкладення та ін. не позбавлений права витребувати додаткові докази на підтвердження обставин направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, якщо у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії наданих позивачем при поданні позовної заяви документів, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у позивача не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо.
Проте, як було зазначено вище, дійсність опису вкладення не піддається сумніву у даному випадку.
При цьому, у випадку, коли оригінал опису вкладення наданий суду, і з такого оригіналу, через некоректність заповнення, не вбачається направлення доданих до позовної заяви документів відповідачу, у суду відсутня можливість встановити дійсні обставини направлення додатків до позовної заяви навіть в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки витребовувати у позивача інші докази не є доцільним у зв'язку з їх фактичною відсутністю, а підприємство поштового зв'язку не зможе надати відповідь в об'ємі більшому, ніж вказано на описі вкладенні, один примірник якого вже знаходиться у суду.
За викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, винесена ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 08.09.2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 23.10.2017 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Слободін М.М.