"18" жовтня 2017 р.Справа № 916/1605/15-г
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя: В.В.Лашин
судді: Л.В. Лавриненко
ОСОБА_1
При секретарі: А.В. Безпалюку
За участю:
від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеський області - ОСОБА_2.
Від ДП МТП «Чорноморськ» - ОСОБА_3, ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області
на ухвалу господарського суду Одеської області
від 06.09.2017 року
у справі № 916/1605/15-г
за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”
до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”
про стягнення 10 085 234,34 грн
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2015 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2015 р., позов державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (правонаступником якого є державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», у наступному за текстом - ДП МТП «Чорноморськ») задоволено частково, присуджено до стягнення на користь позивача суму основного боргу в розмірі 8 338 979 грн., збитки від інфляції в сумі 839 071,79 грн., три відсотки річних в сумі 43 848,09 грн., пеню в сумі 8 633,35 грн., судовий збір в сумі 73 080 грн.
31 серпня 2015 року господарським судом було видано відповідний наказ.
30 червня 2017 року до господарського суду Одеської області надійшла скарга від ДП МТП «Чорноморськ» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області) про скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 16.05.2017 р. ВП № 48662868; про стягнення витрат виконавчого провадження від 16.05.2017 р. ВП № 48662868; про арешт майна боржника від 17.05.2017 р. ВП № 53951223; про арешт коштів боржника від 22.06.2017 р. ВП № 53951223.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що згаданий наказ господарського суду було добровільно виконано боржником й Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2015 р. Однак в порушення вимог закону 16 травня 2017 року постановою виконуючого обов'язки начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області скасовано постанову від 21.09.2015 р. та постановою держвиконавця органу ДВС від 16.05.2017 р. ВП № 48662868 відновлене виконавче провадження з виконання наказу № 916/1605/15-г, виданого 31.08.2015 р. господарським судом Одеської області щодо стягнення з боржника виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 6 вересня 2017 року (суддя Желєзна С.П.) скаргу ДП МТП «Чорноморськ» задоволено. Скасовано постанову в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, якою було скасовано постанову державного виконавця від 21.09.2015 р. про закінчення виконавчого провадження.
Також були скасовані постанови Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області про відновлення виконавчого провадження від 16.05.2017 р. ВП № 48662868; про стягнення виконавчого збору від 16.05.2017 р. ВП № 48662868; про стягнення витрат виконавчого провадження від 16.05.2017 р. ВП № 48662868; про арешт майна боржника від 17.05.2017 р. ВП № 53951223; про арешт коштів боржника від 22.06.2017 р. ВП № 53951223.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області в апеляційній скарзі просить його скасувати та відмовити у задоволені скарги ДП МТП «Чорноморськ», посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, оскільки в порушення вимог закону при виконанні наказу господарського суду Одеської області від 31.08.2015 р. № 916/1605/15-г не було стягнуто виконавчий збір внаслідок недотримання боржником строку, наданого для добровільного виконання рішення суду.
В відзиві на апеляційну скаргу ДП "Морський торговельний порт"Чорноморськ" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні матеріали та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 06.06.2015 р. державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 3 статті 27 названого Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно до приписів частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби передбачено статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1 ст. 121-2 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2015 року на адресу ДП МТП «Чорноморськ» надійшов супровідний лист від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 48662868 від 09.09.2015 р. про примусове виконання наказу господарського суду по справі № 916/1605/15-г від 31.08.2015р. про стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 8 338 979 грн., збитків від інфляції в сумі 839 071,79 грн., трьох відсотків річних в сумі 43 848,09 грн., пені в сумі 8633,35 грн. та судового збору в сумі 73 080 грн., відповідно до пункту 2 якої державним виконавцем було надано боржнику семиденний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання вимог виконавчого документу.
При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2015 р. про примусове виконання наказу господарського суду фактично була відправлена на адресу відповідача лише 12 вересня 2015 року, що підтверджується відбитком штемпелю на поштовому конверті.
17 вересня 2015 року на адресу органу ДВС надійшов лист від ДП МТП «Чорноморськ», яким боржник повідомив про добровільне виконання виконавчого документу, на підтвердження чого було надано платіжне доручення № 769 від 17.09.2015 р. про перерахування на користь позивача по даній справі грошових коштів у загальному розмірі 9 303 620,23 грн. Також боржник просив закінчити виконавче провадження ВП № 48662868 щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 31.08.2015 р. по справі № 916/1605/15-г.
На підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 06.06.2015 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48662868 з примусового виконання наказу господарського суду по справі № 916/1605/15-г від 31.08.2015р. внаслідок фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Натомість 15 травня 2017 року в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області було винесено постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2015р., оскільки не було винесено постанови про стягнення виконавчого збору; зобов'язано державного виконавця провести подальші виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
16 травня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 48662868 з примусового виконання наказу господарського суду по справі № 916/1605/15-г від 31.08.2015р. та постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. При цьому, при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 48662868 від 16.05.2017 р. державним виконавцем було зазначено, що вимоги виконавчого документа були виконанні боржником у повному обсязі та у строк, встановлений для самостійного виконання.
17.05.2017 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53951223 з примусового виконання постанови № 48662868 від 16.05.2017р. про стягнення із ДП МТП «Чорноморськ» виконавчого збору у розмірі 930 361,22 грн.
Крім того, 17 травня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53951152 з примусового виконання постанови № 48662868 від 16.05.2017 р. про стягнення із боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 154,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у межах виконавчого провадження ВП № 53951223 державним виконавцем 17.05.2017 р. було винесено постанову про арешт майна ДП МТП «Чорноморськ» у межах суми звернення стягнення, яка складає 930 361,22 грн., а 22.06.2017 р. було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми 930 361,22 грн.
Задовольняючи скаргу ДП МТП «Чорноморськ», місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність проголошені одними із засад виконавчого провадження, які, в тому числі, були знехтувані органом ДВС при прийнятті оскаржуваних постанов, оскільки державним виконавцем було порушено вимоги ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, тому що отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження в останній день строку, наданого для добровільного виконання судового рішення стало результатом саме неналежного виконання ДВС обов'язків в частині своєчасного надсилання постанови на адресу сторони виконавчого провадження, що, у свою чергу, спричинило порушення прав ДП МТП «Чорноморськ».
Також судом було зазначено, що наказ господарського суду від 31.08.2015 р. було виконано боржником добровільно, будь-які заходи із примусового виконання виконавчого документу органом ДВС не вживались. При цьому, господарський суд звернув увагу й на те, що безпосередньо постановою Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 48662868 від 16.05.2017 р. підтверджується факт добровільного виконання боржником вимог виконавчого документу.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка.
Посилання Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області на невідповідність висновків суду обставинам справи колегія суддів вважає неспроможними.
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, яка відображена у постановах від 28 січня 2015 року у справі № 3-217-14, від 15 листопада 2016 року у справі № 21-5597а15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Однак органом ДВС не здійснювалися заходи з примусового виконання рішення, враховуючи добровільне його виконання боржником 17 вересня 2017 року.
Крім цього, у відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 922/1353/16.
Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
17 вересня 2015 року боржник повідомив Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області про добровільне виконання виконавчого документу, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 769 від 17.09.2015 р. про перерахування на користь стягувача грошових коштів у загальному розмірі 9 303 620,23 грн.
Відтак, на час відновлення виконавчого провадження у травні 2017 року у Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області не було достатніх правових підстав для стягнення виконавчого збору та здійснення виконавчих дій, пов'язаних із таким стягненням.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 06.09.2017 р. по справі № 916/1605/15-г - без змін.
Головуючий суддя: В.В. Лашин
Суддя Л.В. Лавриненко
Суддя І.Г. Філінюк