"18" жовтня 2017 р.Справа № 916/1475/17
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.,
Суддів: Гладишевої Т.Я.,
Головея В.М.
секретар судового засідання Селиверстова М.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.10.2017р.:
від позивача: Вергелес Ю.О., за довіреністю;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи відповідача: не з'явився;
від третьої особи відповідача-1: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ФІНРОСТБАНК"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 04 вересня 2017 року
по справі № 916/1475/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ФІНРОСТБАНК"
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ЗОК"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРСЬКИЙ БУЛЬВАР ХХІ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округа Федорченко Тетяни Михайлівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_4
про стягнення 106666,00 грн. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 18.10.2017р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. по справі №916/1475/17 (суддя Демешин О.А.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ФІНРОСТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ЗОК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМОРСЬКИЙ БУЛЬВАР ХХІ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округа Федорченко Тетяни Михайлівни та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_4 про стягнення 106666,00 грн. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 106666 грн. боргу по кредитному договору №590-КЛ від 24.12.2012р. з відсотків за користування кредитом та 1600 грн. судового збору.
У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що факт повернення вкладу ОСОБА_4 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014 року не дає підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення ним існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не враховано приписів ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України, а матеріали справи не містять доказів звернення позивача або іншої заінтересованої особи з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, при цьому, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не надає жодній особі право самостійно, тобто без вимоги до іншої сторони, або (в разі її відмови) до суду, застосовувати наслідки недійсності нікчемності правочину. Відтак, місцевий господарський суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що правочин щодо погашення ОСОБА_4 існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. шляхом внесення готівки до каси Банку є нікчемним.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача-1 по відсоткам становить 2353569,01 грн., тому, оскільки заборгованість по відсоткам відноситься до загальної заборгованості по кредитному договору, то місцевий господарський суд вважає за можливе задовольнити позов в частині вимог про стягнення 106666грн. боргу по вказаному договору у вигляді нарахованих та несплачених відповідачем-1 відсотків за користування кредитом.
Також, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14 заявлені як наслідок нікчемності, укладеного між ПАТ „Фінростбанк" та ТОВ „Приморський бульвар XXI договору від 23.04.2014р. про розірвання договору іпотеки від 27.12.2012р. Приймаючи до уваги відсутність підстав вважати вищевказаний договір нікчемним, господарський суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "ФІНРОСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ФІНРОСТБАНК" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2017р. по справі №916/1425/17 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, зазначені в рішенні, не відповідають обставинам справи з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017р. апеляційна скарга прийнята до провадження.
В судове засідання 18.10.2017р. представники відповідачів та третіх осіб не з'явились, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 20.09.2017р. та з повідомлення, розміщеного на офіційному сайті Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ФІНРОСТБАНК", заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи із наступного.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.10.2014 року № 660 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА „ФІНРОСТБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.10.2014р. № 113 „Про початок процедури ліквідації АТ „ФІНРОСТБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА „ФІНРОСТБАНК" строком на 1 рік з 16.10.2014 по 16.10.2015 включно.
На підставі частини п'ятої статті 44, пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини третьої статті 48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд прийняв рішення від 12 жовтня 2015р. № 187 про продовження строків здійсненні процедури ліквідації АТ „ФІНРОСТБАНК" на 2 роки до 16 жовтня 2017 включно.
Відповідно до зазначеного рішення всі повноваження ліквідатора АТ „ФІНРОСТБАНК", визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону, делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулюванню неплатоспроможності банків Красюку Ігорю Івановичу до 16 жовтня 2017 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2012р. між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ТОВ „ДК „ЗОК" укладено кредитний договір № 590-КЛ, відповідно до умов якого АТ „ФІНРОСТБАНК" надає ТОВ „ДК „ЗОК" грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 40 000 000,00 грн. строком користування з 24.12.2012р. по 24.12.2014р. зі сплатою 28 % річних.
На виконання умов вказаного договору, АТ „ФІНРОСТБАНК" за період з 24.12.2012р. по 27.03.2013р. було надано ТОВ „ДК „ЗОК" кредитних коштів на загальну суму 32 514 196,85 грн., що підтверджується випискою з позичкового рахунку та відповідними платіжними дорученнями.
Матеріали справи свідчать, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором, на підставі договору іпотеки від 27.12.2012р., посвідченого Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №6095, в іпотеку АТ "ФІНРОСТБАНК" було передано ТОВ "ПРИМОРСКИЙ БУЛЬВАР XXI" наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу, першого, другого, третього поверху мансарди та мезоніну, загальною площею 2390,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, будинок 5.
23 квітня 2014р. між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ТОВ "ПРИМОРСКИЙ БУЛЬВАР XXI" було укладено договір про розірвання зазначеного договору іпотеки.
Крім того, 03 червня 2014р. між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ОСОБА_4 було укладено договір застави майнових прав № 590-2-5, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором в заставу АТ „ФІНРОСТБАНК" були передані ОСОБА_4 майнові права за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014р.
Відповідно до зазначеного договору банківського вкладу ОСОБА_4 передав АТ „ФІНРОСТБАНК" в депозит грошові кошти в розмірі 7243872 доларів США, на строк з 18.04.2014 року по 23.12.2016 року. За узгодженням сторін вартість предмета застави склала 2816873 долари США.
Як стверджує позивач, на виконання вимог ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особи Фонду на ліквідацію АТ „ФІНРОСТБАНК" були виконані дії для перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами вказаної перевірки, були виявлені наступні правочини, які позивач вважає нікчемними:
- про погашення 01.07.2014р. ОСОБА_4 кредитної заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" перед АТ „ФІНРОСТБАНК" за кредитним договором № 590-КЛ від 24.12.2012р.;
- про розірвання договором від 23.04.2014р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. по реєстру № 6095, договору іпотеки, укладеного між АТ „ФІНРОСТБАНК" та ТОВ „ПРИМОРСКИЙ БУЛЬВАР XXI".
Позивач зазначає, що 01 липня 2014 року, в порушення умов договору банківського вкладу, ОСОБА_4 дострокового отримав вклад шляхом видачі готівки через касу АТ „ФІНРОСТБАНК". Тому, на думку позивача, правочин щодо наступного погашення ОСОБА_4 існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. шляхом внесення готівки до каси Банку є нікчемним.
Отже, позивач стверджує, що АТ „ФІНРОСТБАНК", достроково повертаючи вклад ОСОБА_4 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014р., за наявності відповідної прямої заборони на це у договорі, надав йому як кредитору за цим договором пільгу у порівняні з іншими кредиторами АТ „ФІНРОСТБАНК", вимоги яких про перерахування або видачу коштів АТ „ФІНРОСТБАНК" не виконував та обліковував.
Також, на думку позивача, достроково повертаючи вклад ОСОБА_4 в розмірі 6434130,00дол.США АТ „ФІНРОСТБАНК" були порушені вимоги п. 7 ч. 1. постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2014 року № 328 „Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій" (у редакції, яка діяла 01.07.2014), а саме уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів яку межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.
В подальшому, на підставі договору від 23.04.2014р. про розірвання договору іпотеки від 27.12.2012р. державним реєстратором були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14, які стали підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідне відомостей про припинення обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису 11140: від 27.12.2012 та про припинення іпотеки номер запису 112542 від 27.12.2012.
Посилаючись на п. 4. ч. 2 та ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (станом на 01.07.2014р.) позивач робить висновок, що нікчемними є договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку. Крім того, позивач вказує, що на підставі до п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції яка діяла 23.04.2014р., на дату розірвання договору іпотеки, та погашенню заборгованості за Кредитним договором) нікчемними є договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.
Внаслідок нікчемності вищевказаних правочинів, позивач вважає, що борг відповідача-1 по кредитному договору №590КЛ від 24.12.2012р. в розмірі 33198247,49 грн. є непогашеним та, посилаючись на можливість сплати судового збору за майнову вимогу лише в мінімальному розмірі, просить стягнути ТОВ „ДК ЗОК" 106666 грн. боргу по вказаному договору.
Також, як наслідок нікчемності договору від 23.04.2014р. про розірвання договору іпотеки від 27.12.2012р., позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з позовної заяви, позиція позивача стосовно нікчемності правочину про погашення 01.07.2014 року кредитної заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" перед АТ „ФІНРОСТБАНК" за кредитним договором № 590-КЛ від 21.12.2012 року обґрунтована тим, що вказаний правочин є нікчемним, оскільки третя особа - ОСОБА_4 достроково отримала вклад (шляхом видачі готівки через касу АТ „ФІНРОСТБАНК), за рахунок якого і була погашена заборгованість.
Тобто, позивач вважає, що оскільки третя особа - ОСОБА_4 в порушення умов договору банківського вкладу достроково отримав готівкові кошти, то і наступне погашення ним існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. шляхом внесення готівки до каси Банку є нікчемним.
Колегія суддів вважає безпідставним таке твердження, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Часиною 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Судова колегія зазначає, що часткове повернення вкладу ОСОБА_4 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014 року та погашення ним існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. є різними правочинами, а лише факт повернення вкладу ОСОБА_4 за договором банківського вкладу № 3063-Д від 18.04.2014 року, не дає підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення ним існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором незалежно від того, що таке повернення могло відбутись в порушення умов договору банківського вкладу, або в порушення інших нормативно-правових актів України.
Крім того, позивач не прийняв до уваги, що ч. 4, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача, або іншої заінтересованої особи, з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину як того прямо вимагає ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не надає жодній особі право самостійно, тобто без вимоги до іншої сторони, або (в разі її відмови) до суду, застосовувати наслідки недійсності нікчемності правочину.
Відтак, безпідставним є твердження позивача, що правочин щодо погашення ОСОБА_4 існуючої заборгованості ТОВ „ДК „ЗОК" за кредитним договором у загальному розмірі 33198247,49 грн. шляхом внесення готівки до каси банку є нікчемним.
Як вбачається з виписки з особового рахунку ТОВ „ДК ЗОК" щодо нарахування відсотків, за період користування кредитом відповідачу-1 було нараховано 15093650,64грн. відсотків, а сплачено 12740081,63 грн. Відтак, заборгованість відповідача-1 по відсоткам становить 2353569,01 грн.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з ТОВ „ДК ЗОК" заборгованість по кредитному договору 590-КЛ від 24.12.2012р., не розділяючи заборгованість по кредиту і заборгованість по відсоткам.
Враховуючи те, що заборгованість по відсоткам відноситься до загальної заборгованості по кредитному договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірним є задоволення позовних вимог в частині стягнення 106666 грн. боргу по вказаному договору у вигляді нарахованих та несплачених відповідачем-1 відсотків за користування кредитом.
Стосовно позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень як наслідок нікчемності укладеного між ПАТ „Фінростбанк" та ТОВ „Приморський бульвар XXI» договору від 23.04.2014р. про розірвання договору іпотеки від 27.12.2012р., слід зазначити, що посилання позивача на п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в якості обґрунтування позиції щодо нікчемності вказаного правочину є безпідставним, виходячи з наступного.
За положеннями ч. 1, 2, п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.
Отже, вказана норма Закону стосується штучного виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Крім того, в „Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затвердженої Постановою Правління національного банку України від 28.08.2001 року № 368 перелічені та поділені всі активи банку, зокрема п. 1.3. Інструкції: „Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження…".
Аналізуючи зазначені норми, можна дійти висновку, що активами банку слід вважати накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу.
Натомість, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Відтак, розірвання договору іпотеки від 27.12.2012 року шляхом укладання договору від 23.04.2014 року не є штучним виведення активів банку, оскільки при цьому у Банку не зменшився обсяг ресурсів, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу; не зменшились ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем не надано жодних доказів шахрайських дій та зловмисних намірів з боку сторін спірного правочину.
Таким чином, позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623434 від 23.04.2014 16:58:37 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12623785 від 23.04.2014 17:05:14 заявлені як наслідок нікчемності укладеного між ПАТ „Фінростбанк" та ТОВ „Приморський бульвар XXI» задоволенню не підлягають.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. по справі №916/1475/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ФІНРОСТБАНК"- без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. по справі №916/1475/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 23.10.2017р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Головей В.М.