79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" жовтня 2017 р. Справа № 909/460/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Зварич О.В.
ОСОБА_1
При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Завійської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області б/н від 04.08.2017 року (вх. № 01-05/3875/17 від 10.08.2017 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2017 року
у справі № 909/460/17
за позовом: Завійської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, с.Завій Калуського району Івано-Франківської області
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Калушліспромгосп», с.Завій Калуського району Івано-Франківської області
про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на землю.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 20.09.2017 року; ОСОБА_3 - керівник
Завійська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Закритого акціонерного товариства «Калушліспромгосп» про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території Завійської сільської ради загальною площею 2,2049 кв.м., укладеного між Завійською сільською радою та ЗАТ «Калушліспромгосп», посвідченого нотаріусом 14.03.2002 року, зареєстрований в реєстрі за №1445 та про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю ІФ №020106 від 05.12.2002 року виданого ЗАТ «Калушліспромгосп» про передачу у власність земельної ділянки площею 2,2049 га на території Завійської сільської ради із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2017 року у справі № 909/460/17 (суддя Гриняк Б.П.) в позові Завійської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням Завійська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу б/н від 04.08.2017 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що договір купівлі-продажу від 14.03.2002 р. укладений всупереч п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу 2001 р. Адже, згідно спірного договору відповідачу було продано земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Завій на території Завійської сільської ради, із земель лісового фонду та по якій проходить дорога, яка є землею загального користування населеного пункту і на яку встановлена законом заборона щодо відчуження останньої.
Відповідачем не було подано до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2001 року між ЗАТ «Укрметкокс» (продавець) та ЗАТ «Калушліспромгосп» (покупець) було укладено договір № 01 купівлі-продажу. Згідно умов договору ЗАТ «Калушліспромгосп» придбало у власність майно, зокрема, лісопильний цех загальною площею 597,9 кв.м., що знаходиться в с.Завій Калуського району в урочищі № 1 «Царків».
Пізніше, відповідно до договору купівлі-продажу № 1 від 21.06.2001 року рішенням Завійської сільської ради від 22.08.2001 року було вирішено надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки під реконструкцію існуючих виробничих приміщень під деревообробний комплекс на території Завійської сільської ради площею 2,5 га. для обслуговування вказаних приміщень вказаних у договорі.
25.09.2001 року рішенням Калуської районної ради №343-24 погоджено місце розташування земельної ділянки площею 2,5 га ЗАТ «Калушліспромгосп» під реконструкцію існуючих виробничих приміщень деревообробного комплексу, затверджено матеріали попереднього погодження й надано дозвіл на складання проекту відведення вказаної земельної ділянки. Крім того, зазначену земельну ділянку надано ЗАТ «Калушліспромгосп» в оренду терміном на 1 рік з правом викупу.
19.10.2001 року рішенням Завійської сільської ради погоджено проект відведення земельної ділянки ЗАТ «Калушліспромгосп» площею 2,2049 га для реконструкції існуючих виробничих приміщень лісопильного цеху під деревообробний комплекс на території Завійської сільської ради та вирішено надати вказану землю в оренду терміном на один рік з правом викупу.
Також, 19.10.2001 року розглянувши клопотання ЗАТ “Калушліспромгосп” від 03.09.2001 року №9 відповідно до рішення районної ради від 25.09.2001 року №349-24 Калуська районна рада своїм листом за №347/1-7/46 погодила надання в оренду земельної ділянки 2,2049 га в ур. «Царків» с.Завій Завійської сільської ради терміном на один рік з правом викупу для реконструкції існуючих виробничих приміщень лісопильного цеху під деревообробний комплекс.
15.11.2001 року рішенням Івано-Франківської обласної ради №573-23/2001 переведено 1.0 га забудованих земель, на території яких знаходився лісопильний цех, що належав Міністерству оборони у землі запасу Завійської сільської ради і надано ЗАТ «Калушліспромгосп» у тимчасове користування терміном на один рік на умовах оренди з правом викупу.
У грудні 2001 року Інститутом землеустрою виготовлено Проект відведення земельної ділянки ЗАТ «Калушліспромгосп» для реконструкції існуючих виробничих приміщень лісопильного цеху під деревообробний комплекс на території Завійської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.
14.03.2002 року, відповідно до рішення Завійської сільської ради від 26.12.2001 року, між Завійською сільською радою та ЗАТ «Калушліспромгосп» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (надалі договір). Згідно умов договору Завійська сільська рада передала ЗАТ «Калушліспромгосп» у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 22049 кв.м, під деревообробний комплекс, що знаходиться в ур. «Царків» с.Завій Завійської сільської ради.
Згідно п. 3.1.7 договору ЗАТ «Калушліспромгосп» зобов'язалось зробити об'їзну дорогу.
05.12.2002 року Калуська районна рада видала ЗАТ «Калушліспромгосп» державний акт на право власності на землю серії ІФ №020106 площею 2,2049 га на території с.Завій Завійської сільської Ради для виробничого використання та обслуговування будівель і споруд по переробці деревини.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ст. 128 ЗК України (в редакції станом на момент укладення спірного договору) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських селищних міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Згідно ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 83 Земельного кодексу визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу 2001 р. рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно п.12 Перехідних положень Земельного кодексу 2001 р до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 6 Лісового кодексу України визначено, що до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними.
Згідно листа № 78 від 12.10.2012 року Відділу містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва Калуської районної державної адміністрації територія в урочищі Царків знаходиться за межами розробленого генерального плану с. Завій Калуського району.
Згідно проекту відведення земельної ділянки, виготовленого Івано-Франківським філіалом Інституту землеустрою в 2001 р. відображено на цій території землі лісу від А до Б та дороги від Д до Е.
Станом на момент вступу в законну силу Земельного кодексу України від 2001 року рішення Завійської сільської ради від 26.12.2001 року не було виконано, а тому відповідно до п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу 2001 року продаж спірної земельної ділянки мав проводитись відповідно до положень Земельного кодексу України 2001 року.
Отже, згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2002 року позивачем було продано відповідачу земельну ділянку лісового фонду, що знаходиться за межами населеного пункту с. Завій Калуського району на території Завійської сільської ради, коли не було проведено розмежування державної і комунальної власності та по якій проходила дорога, яка є землею користування населеного пункту та відповідно на яку була встановлена заборона щодо передачі у власність.
Твердження суду першої інстанції про те, що спірна дорога по своїй суті і цільовому призначенню, ще до викупу земельної ділянки відповідачем, була проїзною дорогою до лісопильного цеху і не є громадською дорогою, не підтверджується матеріалами справи.
Відведення земельної ділянки єдиним масивом не спростовує факту продажу частини земель лісового фонду та громадської дороги.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи те, що під час укладення спірного договору були порушені норми права, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.03.2002 року та визнання недійсним Державного акта на право власності на землю серії ІФ № 020106 від 05.12.2002 року є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Разом з тим, відповідачем було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх. №11372/17 від 19.07.2017 р.), в якій просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Так, судом встановлено, що 14.03.2002 року між сторонами був укладений спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки, а 05.12.2002 року відповідачем було отримано спірний Державний акт на право власності на землю. Позов у даній справі заявлено до суду у травні 2017 р., з пропуском строку позовної давності. А тому в позов у даній справі не підлягає до заловолення.
Твердження позивача про те, що строк позовної давності у даному випадку починається з дня набрання законної сили ухвали Калуського міськрайонного суду від 16.09.2015 року, якою встановлено перевищення службових повноважень сільським головою при продажі спірної земельної ділянки, судом оцінюється критично.
Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2017 року не підлягає скасуванню, оскільки його резолютивна частина є правильною, а власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» №7 від 17.05.2011р., судом апеляційної інстанції викладено в мотивувальній частині постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2017 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Зварич О.В.
суддя Хабіб М.І.