Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" жовтня 2017 р.Справа № 922/3089/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом ТОВ "Харківгаз Збут", м. Харків
до ФО-П ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 2454,03 грн.
за участю представників:
позивача - Зубрич Д.О., довіреність № 007ДР-371216 від 30.12.2016 року;
відповідача - не з'явився.
ТОВ "Харківгаз Збут", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ФО-П ОСОБА_1, м. Харків заборгованість за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11415CJQ4NGP016 від 01.01.16р. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 18.09.17р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
18.10.17р. представник позивача надав письмові пояснення в яких вказав про оплату відповідачем суми основного боргу на підтвердження чого надав виписку з банку.
Представник позивача в судовому засіданні 18.10.17р. вказав, що відповідачем сплачено основу суму боргу та в цій частині просить суд справу припинити, в іншій частині підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 18.10.17р. не з'явився.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 2.2.2 статті 2 Статуту ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» однією з основних товариства є надання послуг по забезпеченню газом підприємств усіх форм власності і населення шляхом постачання природного газу.
Затримки з розрахунками за поставлений газ можуть призвести до дезорганізації державної економіки. Крім того, неплатежі споживачів газу призводять до зриву його постачання із інших держав, що ставить під загрозу економічну безпеку держави.
ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та ФОП ОСОБА_1 01.01.2016 р. уклали договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11415CJQ4NGP016, далі - Договір.
Відповідно до положень п. 1.1 Договору ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» зобов'язувалось передати у власність природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем в розмірі 100% місячної вартості запланованого обсягу газу до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості: січень 2017 р. - 0,032 тис.м.куб. на загальну суму 299,40 грн.; лютий 2017 р. - 0,173 тис.м.куб. на загальну суму 1 850,68 грн.
Відповідно до п.2.9.2, 2.9.3 Договору послуги з постачання природного газу документально оформлюється підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу.
Згідно п.2.9.2-2.9.5 Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ (ПАТ «Харківміськгаз» Постачальник (ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ») протягом трьох робочих днів готує два примірника акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду для вирішення спору з приводу обсягів спожитого природного газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
На виконання умов Договору Позивачем надавались Відповідачу акти приймання - передачі природного газу. Але, всупереч вимогам умов договору Відповідачем не було повернуто підписані оригінали актів приймання-передачі газу за січень - лютий 2017 року., а також Позивачем не було отримано мотивовану відмову від підписання наданого акту приймання - передачі природного газу.
За час дії договору №11415CJQ4NGP016 від 01.01.16р. ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» належним чином виконувало прийняті на себе зобов'язання, надаючи послуги з постачання природного газу Відповідачу. Однак, Відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушував суттєві умови Договору, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що відповідач оплатив на користь позивача суми основного боргу у розмірі 2058,97 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку НОМЕР_2 станом на 03.10.17р. за період з 01.09.17р. по 30.09.17р.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Пунктами 4.1., 4.2., 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 передбачено, що перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною 6 статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
У відповідності до положень п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2058,97 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з погашенням основної заборгованості.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до умов Договору (п. 6.2.1.) у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 244,99 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема, й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 244,99 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 28,57 грн. та інфляційних втрат в розмірі 121,50 грн., суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 28,57 грн.
Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 121,50 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 121,50 грн.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: пеня в розмірі 244,99 грн., 3-% річних в сумі 28,57 грн., інфляційні витрати в розмірі 121,50 грн.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 8105,94 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, відповідачем оплачено суму основного боргу після звернення позивача до суду, то судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55 Конституції України; ст.ст. 15, 509, 530, 546, 548, 549, 598, 610-612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, ч.6 ст. 232, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61124, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (61004, Україна, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, Код 39590621) 244,99 грн. - пені; 28,57 грн. - 3% річних; суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 121,50 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 2058,97 грн. - провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.10.2017 р.
Суддя Л.В. Шарко