23 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9660/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Ільчишин Н.В.
секретаря судового засідання Чигер І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня 2017 року у справі №161/9706/17 за позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Управління), просив визнати протиправними дії Управління щодо відмови у відновленні виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 до призначення щомісячного довічного грошового утримання (05.10.2016); зобов'язати Управління виплатити позивачу призначену згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію за віком за період з 01.06.2015 по 04.10.2016.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області, прийнятою в порядку скороченого провадження, від 07.08.2017 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2017 та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з 01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII згідно з яким тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, не виплачуються. Апелянт зазначає, що згідно з документами пенсійної справи з часу призначення пенсії по 03.10.2016 позивач працював на посаді судді Апеляційного суду Волинської області, тому відсутні підстави для нарахування та виплати пенсії позивачу за період з 01.06.2015 по 04.10.2016. Оскільки положення закону не визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому є чинними, а відтак, вважає, що відмова Управління відповідає нормам чинного законодавства.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Луцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області як одержувач пенсії по віку з 27.03.2013 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата якої з 01.04.2015 року була припинена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ.
З 01.04.2015 виплата пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 була припинена згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
З 05.10.2016 ОСОБА_2 призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ.
18.05.2017 ОСОБА_2 звернувся в Управління із заявою щодо нарахування і виплату пенсії за віком з 01.06.2015 по вересень 2016 року (до призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) (а.с.9).
Листом Управління від 02.06.2017 №294/Л-04 ОСОБА_2 повідомлено, що відповідно до поданих документів та заяви від 04.10.2016 здійснено перерахунок з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці, пенсія з 05.10.2016 призначається та виплачується згідно з нормами чинного законодавства (а.с.10-11).
Вважаючи дії Управління щодо відмови у відновленні виплати пенсії за віком протиправними, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом №2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону №1058-IV. Оскільки, з 01.06.2015 року позивач, як суддя, втратив право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону №2453-VI, то з зазначеної дати позивачу має бути відновлено виплату пенсії за віком, призначеної йому відповідно до Закону №1058-IV, через відсутність підстав для припинення її виплати, до призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 05.10.2016 року відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погоджується частково з огляду на наступне.
З 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) яким внесено зміни у абзац другий частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV): «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються».
Відповідно до п.5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, а відтак передбачені частиною першою статті 47 Закону №1058-IV підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, не можуть бути застосовані до позивача і з 01.06.2015 виплата позивачу пенсії за Законом №1058-IV підлягає відновленню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2016 року (справа №333/6710/15-а), яка з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дії відповідача щодо зупинення виплати позивачу пенсії за віком з 01.06.2015 та зобов'язання відповідача з 01.06.2015 відновити виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, положеннями якого абзац другий частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.47 Закону №1058-IV після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Отже, з 01.01.2016 змінено підстави припинення виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та передбачено обмеження в виплаті пенсії без виключення всім хто працює на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи, що позивач у період з 01.01.2016 по 03.10.2016 працював суддею апеляційного суду Волинської області, тобто на посаді передбаченій Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та відрахований наказом голови апеляційного суду Волинської області №9.7/15 від 15.09.2016 із штату працівників апеляційного суду 03.10.2016, суд апеляційної приходить до висновку, що дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 №911-VIII в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період перебування на посаді судді застосовується до спірних правовідносин 2016 року.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме, серед іншого, перше речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Отже, лише з 20 грудня 2016 року виплати таких пенсій підлягали відновленню. Проте, дія Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 до спірних правовідносин не застосовується, оскільки з 05.10.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ.
Таким чином, починаючи з 01.01.2016 і до моменту припинення повноважень позивача на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», такий не мав права на виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому в задоволені позовних вимог за період з 01.01.2016 по 04.10.2016 слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду.
Щодо судових витрат, то враховуючи положення ст.94 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_2 320 грн. (триста двадцять гривень) сплаченого судового збору.
Керуючись статями 41, 160, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня 2017 року у справі №161/9706/17 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_2 у відновленні виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 01 червня 2015 року до 31 грудня 2015 року.
Зобов'язати Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області виплатити ОСОБА_2 призначену згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV пенсію за віком з 01 червня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_2 320 грн. (триста двадцять гривень) сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Н. В. Ільчишин
Повний текст Постанови складено 24.10.2017