Справа: № 357/6023/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
23 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправною відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області у прийнятті документів позивача для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; зобов'язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області прийняти документи позивача для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; зобов'язано виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання про встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати їй відповідне посвідчення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує відсутністю правових підстав для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1
Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 13 березня 2017 року №2734 на засіданні №43 від 02 березня 2017 року розглянуто звернення ОСОБА_2 та встановлено, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
З довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0769499 від 10 квітня 2017 року вбачається, що за наслідками повторного огляду ОСОБА_2 позивачу встановлено з 03 квітня 2017 року 3 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС.
Згідно копій сторінок паспорта про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_2 була зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1
За наслідком звернення позивача до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради з заявою та пакетом документів щодо визнання її потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідач листом №2655 від 03 травня 2017 року позивача повідомлено про відсутність правових підстав для внесення подання до Київської ОДА для оформлення посвідчення категорії 1, оскільки згідно роз'яснення №05-49-709 від 27 березня 2015 року Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації стосовно того, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» виключено абзац п'ятий частини другої ст.2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а тому Департамент вважає, що відсутні правові підстави для надання статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, а тому відповідач, відмовляючи позивачу у вирішенні питання щодо надання їй відповідного статусу, діяв всупереч приписам чинного законодавства.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, серед іншого, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п.4 ч.1 ст.11 наведеного Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Пунктами 1, 4 ч.1 ст.14 вказаного Закону передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та з 03 квітня 2017 року ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
В обґрунтування, як відмови у внесення подання до Київської ОДА для оформлення посвідчення категорії 1, встановленні позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, відповідач посилається на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015 року), яким внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, виключено абз.5 ч.2 ст.2 вказаного Закону, а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Враховуючи, що у відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин, тому виключення зони посиленого радіоекологічного контролю може свідчити лише про зміну вищезазначених характеристик, які впливають на визначення певної зони.
При цьому, виключення з правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01 січня 2015 року, оскільки жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.
Виключення законодавцем з 01 січня 2015 року з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01 січня 2015 року.
Таким чином, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він наданий, оскільки його отримання до 01 січня 2015 року відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01 січня 2015 року, що повністю відповідає та узгоджується з ст.ст.21, 22 Конституції України, згідно яких права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п.2 наведеного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Відповідно до п.10 вказаного Порядку видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Інших вимог щодо надання документів вказаний Порядок не містить, а тому до подання місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання додаються копії документів для встановлення особи, а також довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілого 4 категорії.
З внесенням змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ наведені вище норми не втратили чинність та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що посвідчення позивача, як громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, не вилучалось, не визнавалось недійсним та є чинним.
З листа Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради №2655 від 03 травня 2017 року вбачається, що посадові особи управління соціального захисту населення не посилаються на будь-який нормативний акт, який надає відповідачу повноваження щодо відмови у прийнятті відповідних документів для встановлення статусу потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Враховуючи викладене, а саме те, що є документи, необхідні для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також чинність норм законодавства, що дозволяють здійснити захист прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у прийнятті документів позивача для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 є необґрунтованою.
Крім того, лист Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА, на який посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, яким має керуватися у своїй діяльності Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області.
Матеріали справи свідчать про наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, оскільки в статтях 14 та 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Незважаючи на те, що позивач проходила огляд в МСЕК в 2017 році, тобто, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ, але для вирішення питання про встановлення позивачу статусу потерпілого 1 категорії не має правового значення факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 01 січня 2015 року, оскільки на момент проходження огляду МСЕК позивач мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у неї довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.
З матеріалів справи вбачається, що саме в листі Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який було направлено до управлінь соціального захисту населення райдержадміністрацій та міськвиконкомів, вказується на те, що починаючи з 01 січня 2015 року в Департаменті не будуть прийматися подання на оформлення громадянам наступних посвідчень, в т.ч. постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа потерпілих категорії 4, тобто, тієї категорії осіб, до яких належить позивач по справі.
Відмовляючи позивачу у прийнятті відповідних документів, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області діяло на виконання вказаного листа.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою захисту прав позивача є обґрунтованим зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області прийняти подані позивачем документи, зобов'язання виконавчого комітету Білоцерківської міської ради внести подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної з метою вирішення питання щодо встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання про встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та вирішити питання щодо видачі їй відповідного посвідчення.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна