23 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9733/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Ільчишин Н.В.
секретаря судового засідання Чигер І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Турківського районного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року у справі №458/769/17 за позовом ОСОБА_2 до Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання неправомірним та протиправним рішення про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити дії,-
11.08.2017 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Управління) просив визнати неправомірним та протиправним рішення Управління щодо відмови в перерахунку пенсії згідно довідки від 05.03.2017 №229/06 про складові заробітної плати з урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії посадової особи органу державної влади, призначеної ОСОБА_2 в розмірі 80% сум заробітної плати, з урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно довідки від 05.03.2014 №229/06 про складові заробітної плати, починаючи з дати призначення пенсії по віку, а саме з 05.03.2014.
Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 14.08.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 05.03.2014 по 10.02.2017 залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Турківського районного суду Львівської області від 31.08.2017, прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області у перерахунку пенсії ОСОБА_2 згідно довідки від 05.03.2014 №229/06 про складові заробітної плати з урахуванням фактично нарахованих та сплачених виплат, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації заробітної плати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язано Старосамбірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити перерахунок та виплату пенсії посадової особи органу державної влади, призначеної ОСОБА_2 із урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації заробітної плати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно довідки від 05.03.2014 №229/06 про складові заробітної плати, починаючи з 11.02.2017 та провести перерахунок у відсотках від сум заробітної плати передбачуваних Законом України «Про державну службу» у редакції чинній на час призначення пенсії ОСОБА_2 тобто на 05 березня 2014 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Турківського районного суду Львівської області від 31.08.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з дня призначення пенсії 05.03.2014 минуло більше 6-ти місяців, а тому дії Управління щодо перерахунку пенсії на підставі заяви від 08.08.2017 відповідно до довідки від 05.03.2014 №229/06 не можуть бути оскаржені, а також наявні, на думку апелянта, підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що з 01.01.2015 пенсії призначені відповідно до Закону України «Про державну службу» не перераховуються. Крім того, з 01.06.2015 скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказує, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не належать до інших надбавок, а тому немає підстав для їх врахування в заробітну плату для визначення розміру пенсії. Посилання на Закони України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважає безпідставним, оскільки позивачу пенсія призначена на підставі Закону України «Про державну службу», а не відповідно до цих законів. Відтак, вважає, що дії Управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та законах України, а тому позов є безпідставний та не підлягає до задоволення. Також вважає, що судом першої інстанції неправомірно стягнено з бюджетних асигнувань Управління судовий збір, оскільки Управління звільнено від сплати судового збору в усіх інстанціях.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 05.03.2014 перебуває на обліку в Старосамбірському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу».
08.08.2017 ОСОБА_2 звернувся в Управління з заявою щодо перерахунку пенсії згідно з довідкою від 05.03.2014 №229/06 в яку включено відомості про фактично нараховані та сплачені виплати, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода та індексація заробітної плати.
Листом Управління від 09.08.2017 ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку та врахування для обчислення пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби і індексації. При цьому зазначено, що з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону №3723. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 скасовано п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом №3723.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, вважаючи таку неправомірною та такою, що не відповідає законодавству, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з п.2.2 Розділу 2 «Фонд оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема: премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (пп.2.2.2), суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників (пп.2.2.7).
Відповідно до п.2.3 Розділу 2 «Фонд оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать, зокрема, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (пп.2.3.3).
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Закон №3723-XII) встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до ч.6 ст.33 Закону №3723-XII державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону №3723-XII за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №212, чинний на час виплати позивачу грошової винагороди відповідно до Наказу Львівського обласного центру зайнятості від 16.07.2013 №128, сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об'єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.
Частиною 1 статті 35 Закону №3723-XII передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
Згідно з ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).
Аналіз наведених положень дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що матеріальна допомога, індексація та суми грошової винагороди, виплаченої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №212, є складовими частинами заробітної плати та входять до системи оплати праці державного службовця.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії, однак із змісту статті 40 цього Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Стаття 41 Закону №1058-IV, в редакції чинній на момент призначення пенсії, визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 14.05.2013 в справі №21-125а13, від 28.05.2013 у справі №21-97а13, від 04.03.2014 у справі №21-3а14, які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Згідно з Довідкою №229/06 від 05.03.2014 ОСОБА_2 за період з 01.03.2012 до 28.02.2014 отримував матеріальну допомогу, індексацію та грошову винагороду на які нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.68).
На підставі вказаного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати з урахуванням всіх виплат, з яких фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням сум матеріальної допомоги, індексації та суми грошової винагороди, виплаченої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №212, є протиправними.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що відсотковий розмір заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу державної служби, при цьому застосуванню підлягає ст.37 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії, тоді як внесені зміни щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державному службовцю у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 08 липня 2015 року (справа 732/48/15-а), яка з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відмова Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області у перерахунку пенсії згідно довідки №229/06 від 05.03.2014 про складові заробітної плати, в яку включено достовірні відомості про фактично нараховані та сплачені виплати, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода та індексація заробітної плати, є наслідком порушення правил застосування норм права.
Окрім того, покликання апелянта на те, що згідно з Законом України №76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» з 01.01.2015 пенсії державних службовців не перераховуються, а також на скасування Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними оскільки підставою для перерахунку пенсії, призначеної позивачу у 2014 році, є не підвищення розміру заробітної плати, а неврахування всіх належних виплат для призначення пенсії, відтак на дані правовідносини норми вказаних законів не поширюються.
Щодо покликання апелянта на неправомірність стягнення судом першої інстанції з бюджетних асигнувань Управління на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, оскільки, як зазначає відповідач, Управління звільнене від сплати судового збору в усіх інстанціях, то суд апеляційної інстанції зауважує, що розподіл судових витрат судом першої інстанції здійснено відповідно до ч.1 ст.94 КАС України згідно з якою, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється не залежно від звільнення суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору.
Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.195 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 160, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишити без задоволення, а постанову Турківського районного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року у справі №458/769/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Н. В. Ільчишин
Повний текст Ухвали складено 23.10.2017