18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8178/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017року у справі № 813/4469/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,-
20.12.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови № 3668/20917/16 / 4132/20917/16 від 11.11.2016 року, зобов'язання внести зміни до даних ПІК «Інспектор 2006» а саме, перевести транспортний засіб марки «MITSUBISHI PAJERO р/н LU 4702 який належить на праві власності ТзОВ ЗОО «Іст Інвест» та використовується від його імені в комерційних цілях на території України з режиму «транзит» в режим «тимчасове ввезення».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.
Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, легковий автомобіль MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, належить на праві власності підприємству - нерезиденту ТОВ ЗОО «Іст Інвест» (Республіка Польща, м. Люблін, вул. Сондова, 8/1).
Згідно витягу з реєстру підприємців Державного судового реєстру станом на 17.06.2015 року №0000548531 позивач ОСОБА_2 є учасником ТОВ ЗОО «Іст Інвест» .
17.07.2015 р. між ТОВ ЗОО «Іст Інвест» та позивачем укладено Агентський договір в №01-17/07/15.
Зокрема, згідно умов договору, ТОВ ЗОО «Іст Інвест» доручило позивачеві вести діяльність, яка полягає в посередництві при укладенні різного роду договорів та іншої комерційної діяльності від імені товариства, зокрема, на території України (м.Львів, вул.Хоткевича, 62/22 (пар.1).
25.08.2016 року близько 19 години 14 хвилин ОСОБА_2 слідуючи в приватну поїдку з України в ОСОБА_3 через митний пост «Грушів» в якості водія легкового автомобіля марки «MITSUBISHI PAJERO» реєстраційний номер НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_1, в'їхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал, позначений символом зеленого кольору «зелений коридор».
Під час перевірки інформації в ЄАІС ДФС України митним органом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 11.08.2016 року ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС в митному режимі «транзит» транспортний засіб «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_1.
18.09.2016 року близько 19 години 05 хвилин, громадянин України ОСОБА_2, слідуючи з України в РП через митний пост «Грушів», в якості водія легкового автомобіля марки «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_1, в'їхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал, позначений символами зеленого кольору.
Під час перевірки інформації в ЄАІС ДФС України встановлено, що громадянин ОСОБА_2 26.08.2016 року ввіз через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС України на територію України в митному режимі «транзит» легковий автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_1.
Зокрема, митним органом встановлено відсутність у ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС України інформації про вивезення з митної території України даного автомобіля станом на 18.09.2016 року.
З огляду на це, митним органом винесено постанову № 3668/20917/16 / 4132/20917/16 від 11.11.2016 року якою громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.470 та ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 500 неоподаткованих доходів громадян в розмірі - 8500 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивач допустив перевищення встановленого ст. 95 Митного кодексу України строку доставки транспортного засобу комерційного призначення на десять діб, а це є підставою для накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.57 ст.4 Митного кодексу України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі;
На підставі ч.2 ст.181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Відповідно п.60 ст.4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно;
В п.3 ч.1 ст. 93 Митного кодексу України видно, що - товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.
ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України передбачено, що перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
За правилами ч. 2 ст. 95 Митного кодексу України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:
1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;
2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);
3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Отже, у вищезазначених нормах Митного кодексу України законодавцем чітко передбачені строки на в'їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.
ст. 460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушення митних правил передбачених зокрема, статтею 470, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
З матеріалів справи видно, що позивач, в порушення вимог ст.95 Митного кодексу України, більше ніж на десять діб перевищив строк доставки транспортного засобу, який згідно ст.321 Митного кодексу України, перебуває під митним контролем та митне оформленням якого не закінчене, про будь-які обставини, які цьому перешкодили, митницю не повідомив, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 Митного кодексу України, внаслідок чого, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, яка винесена уповноваженою особою (ст.522, 523 Митного кодексу України), у встановлені строки, з дотриманням вимог територіальної підвідомчості (ст.524 Митного кодексу України) та відповідно до положень ст.526 Митного кодексу України.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак порушення митних правил, передбаченого ч.2, ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України оскільки, позивач перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки до митниці транспортного засобу більше ніж на десять діб.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про застосування до спірних відносин порядку який врегульовано Стамбульською Конвенцією про тимчасове ввезення, з наступних підстав.
Із змісту положень ст. 4 Митного кодексу України видно, що транспортні засоби комерційного призначення - це будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
Транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби, які використовуються виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Згідно ст.ст. 103, 104 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
ч. 1 ст. 105 Митного кодексу України передбачено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені в статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
Із змісту ч.ч. 1, 3 ст. 189 Митного кодексу України видно, що транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Відповідно до п. «а» ст. 1 Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась 24 березня 2004 року, «тимчасове ввезення» означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари, у тому числі транспортні засоби, умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари, у тому числі транспортні засоби, мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
Згідно з п. «b» ст. 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення, комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовані Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.).
Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів (та у відповідних випадках - їх багажу) транспортними засобами, коли в договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються. Статтею 5 Конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів перевізник має видати індивідуальний або колективний квиток, в якому мають бути зазначені назва та адреса перевізника.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, у сфері міжнародних автомобільних перевезень, здійснює контроль наявності дозвільних документів на виконання перевезень та ведення обліку автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, які перевізник повинен мати при здійсненні міжнародних перевезень, зокрема: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; документи на вантаж, а при виконанні міжнародних перевезень пасажирів перевізник повинен мати дозвіл країни, територією якої буде здійснюватися перевезення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень), білетно-облікову документацію.
Таким чином, визнання автотранспортного засобу, в тому числі легкового, як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись: при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію; при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).
Отже, громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати: документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу; належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач не надав митному органу належних документів, які б вказували на міжнародне платне перевезення ним осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів за допомогою легкового транспортного засобу при в'їзді на територію України. Тобто, позивач при ввезенні транспортного засобу не дотримався порядку який передбачений вищевказаними нормами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність визначення митним органом ввезеного позивачем автомобіля у режим «транзит» та що ввезений автомобіль не є транспортним засобом комерційного призначення , а тому відсутні підстави для задоволення позову.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 813/4469/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Суддя Н. В. Бруновська
Суддя М. В. Костів
Суддя Р. М. Шавель
Ухвала складена в повному обсязі 23.10.2017 року.