18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/3799/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про прийняття додаткового судового рішення у справі №607/14920/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
У провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду перебувала справа за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.02.2017 у справі №607/14920/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволено частково: постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.02.2017 скасовано; адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.
06.06.2017 на адресу суду надійшло клопотання Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судового збору на підставі ч. 6 ст. 94 КАС України, відповідно до якої якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про постановлення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи встановлюються ст. 94 КАС України та відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі.
Якщо судове рішення ухвалене на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з позивача лише здійснені відповідачем документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2 ст. 94 КАС України). Відповідачу не можуть компенсуватися витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених вище витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді.
У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат законом чи судом, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем - суб'єктом владних повноважень, компенсуються за рахунок Державного бюджету України (ч. 5 ст. 94 КА України). Однак і в даному випадку компенсуються не всі судові витрати, а лише документально підтверджені витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідно до ч.6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Однак судові витрати, понесені під час апеляційного чи касаційного провадження, провадження за винятковими обставинами, також підлягають компенсації з урахуванням наведених вище правил зазначеної статті. При цьому слід враховувати, чи ухвалено судове рішення на користь особи, яка його оскаржувала.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 задоволено частково апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, скасовано постанову суду першої інстанції та адміністративний позов залишено без розгляду.
Оскільки відповідачем у справі (апелянтом) є суб'єкт владних повноважень, присудження на його користь судових витрат з позивача (ч. 2 ст. 94 КАС України) чи з Державного бюджету України (ч.5 ст.94 КАС України) можливе лише у випадку документального підтвердження судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Докази понесення таких відповідачем не надано, а тому відсутні правові підстави для розподілу таких на підставі ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Беручи до уваги проаналізовані вище норми права, обставини справи, а також попередній висновок про відсутність правових підстав для присудження на користь відповідача (апелянта) судових витрат, колегія суддів дійшла переконання, що клопотання про постановлення додаткового судового рішення щодо стягнення з позивача понесених ГУНП в Тернопільській області судових витрат в сумі 1212,64 грн на підставі ст. 94 КАС України не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст. 168 КАС України про відмову в ухвалення додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.160, 168, 197, 206, 254 КАС України, апеляційний суд ,-
ухвалив:
У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про прийняття додаткового рішення апеляційного суду щодо стягнення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.02.2017 у справі №607/14920/16-а (876/3799/17), - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя М. В. Костів
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич