23 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9672/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Ільчишин Н.В.
секретаря судового засідання Чигер І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2017 року у справі №161/8682/17 за позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
02.06.2017 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Управління) просив визнати протиправними дії Управління щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з врахуванням 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж 20 років відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 20 років, починаючи з 01.04.2017.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.08.2017 позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.08.2017 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розмір пенсії позивачу обчислено відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 46 років 5 місяців 8 днів. Вказує, що до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 до 10.01.2004 пенсії обчислювались із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу для чоловіків і 15 років стажу для жінок згідно з ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чинний з 01.01.2004 не містив норми, яка б передбачала доплату за понаднормовий стаж. Законом України від 23.12.2004 №2291-ІХ внесено зміни в статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яких за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія з віком збільшується на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком. Пункт 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується лише при обчисленні розміру пенсії за нормами п.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто для обчислення розміру пенсії за першою складовою. З огляду на вказане вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи та прийнято постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Від представника позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Апелянт повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перебуває на обліку в Луцькому об'єднаному управління Пенсійного фонду України Волинської області, що підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Волинською обласною державною адміністрацією та пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (а.с.3,4).
З 01.12.1998 ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії обчислено відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу 46 років 5 місяців 8 днів.
05.04.2017 ОСОБА_3 звернувся в Управління із заявою про перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен наступний рік роботи понад встановлений мінімальний стаж роботи 20 років.
Листом Управління від 14.04.2017 ОСОБА_3 повідомлено, що розмір пенсії призначено, перераховано та виплачується у відповідності до норм чинного законодавства у правильному розмірі.
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 2 ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до ст.15 Закону №1788-XII, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 3 ст.54 Закону №796-XII у зазначеній редакції встановлено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону №796-XII у зазначеній редакції призначення та виплата пенсій потерпілим від Чорнобильської катастрофи провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього Закону.
Законом України від 17.11.2005 №3108-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у частинах 3 статей 54, 55 Закону №796-XII слова «Закону України «Про пенсійне забезпечення» замінено словами «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції чинній на час звернення позивача щодо перерахунку пенсії) у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.
Таким чином, вказані норми надають право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або спеціальним - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Таким чином, законодавцем встановлено особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Водночас, порядок перерахунку пенсій Законом №796-XII не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що починаючи з 01 січня 2004 року, з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі Закону №796-ХІІ без врахування положень Закону №1058-IV є неможливим; і навпаки - застосування окремих положень Закону №1058-IV не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії Закону №796-ХІІ.
Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Верховний суд України у постанові від 07.07.2015 (справа 754/12702/14-а), вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами попередніх інстанції норм статті 56, 57 Закону №796-XII та частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, висловив правову позицію щодо права застрахованої особи-постраждалої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якій нарахована пенсія відповідно до Закону № 1058-IV, на обрання умов, норм і порядку пенсійного забезпечення відповідно до Закону № 796-ХІІ, зокрема на перерахунок пенсії відповідно до статті 56 цього Закону. Це право, на думку Верховного Суду України, підлягає реалізації відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV.
Окрім того, у постанові від 20 вересня 2016 (справа 1601/12900/12) Верховний суд України зазначив, що особам, яким призначена пенсія на підставі Закону №796-ХІІ, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, оскільки позивачу призначена пенсія на умовах визначених, зокрема положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок такої має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, але не вище 75 відсотків заробітку.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови Управління провести перерахунок пенсії позивачу зі збільшенням розміру пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2017 року у справі №161/8682/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Н. В. Ільчишин
Повний текст Ухвали складено 23.10.2017