Справа: № 751/4319/17 Головуючий у 1-й інстанції: Філатова Л.Б. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
23 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.07.2017 у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови,-
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.07.2017 у задоволенні позову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відповідач після фактичного виконання судового рішення повинен був закінчити виконавче провадження та винести постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду жодних доказів добровільного виконання постанови суду, а тому оскаржувана постанова відповідача є такою, що прийнята ним з додержанням вимог Закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавчий лист №751/6369/16-а, виданий 17.02.2017 Новозаводським районним судом міста Чернігова відповідно до якого - зобов'язано Чернігівське об'єднане УПФУ провести ОСОБА_2 з 01 травня 2016 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01 грудня 2015 року, відповідно до Постанови КМУ від 09 грудня 2015 року №1013, та довідки Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 29 квітня 2016 року №4964/10, із урахуванням раніше проведених виплат.
21.02.2017 на підставі вищевказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 53459648.
04.07.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. було винесено постанову ВП №53459648 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з боржника - Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України витрати на проведення виконавчих дій у сумі 78 грн. 48 коп.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 зазначеного Закону примусовому виконанню підлягають рішення, у тому числі на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» наведено підстави для закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.
Згідно з п. 1, 2 розділу VI зазначеної інструкції фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №554.
Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 визначено види та розміри витрат виконавчого провадження.
Згідно з розділом І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Положеннями розділу ІІ Видів та розмірів витрат виконавчого провадження передбачено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у добровільному порядку до початку примусового виконання було виконано судове рішення про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2, що підтверджується розпорядженням від 01.02.2017 та протоколом від 03.02.2017, про що повідомлено відповідача листом № 6484/06 від 27.02.2017, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53459648 від 21 лютого 2017 року.
В той же час, з матеріалів справи не вбачається, що позивач оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53459648.
Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає підстав для повернення виконавчого документа з мотивів добровільного виконання зобов'язальної частини судового рішення, а тому суд приходить до висновку, що виконавче провадження здійснено в межах діючого законодавства.
Згідно з розрахунком витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, що зазначений у постанові ВП №53459648 від 04 липня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, вартість друку 1 аркуша (папір включно) становить 0,5 грн. х 8 = 4 грн., конверти 2 х 0,34 - 0,68 грн., направлення рекомендованого листа 2 х 11,40 грн. = 22,80 грн., плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 51,00 грн.
У відповідності до наказу Міністерства юстиції України № 3917/5 від 29.12.2016 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 05.01.2017 плата за користування системою становить 51,00 грн за кожне відкрите виконавче провадження.
Таким чином, до розрахунку витрат виконавчого провадження включені види та розмір витрат, які передбачені чинними нормативно-правовими актами, при цьому дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 78,48 грн від 04.07.2017 ВП № 53459648, прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів на підтвердження добровільного виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2016 у справі № 750/8943/16-а, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови відповідача про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.07.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна