Справа: № 753/13760/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Парамонов М.Л. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
23 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15.06.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 15.06.2017 позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком задоволено, визнано неправомірною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) пенсію зі зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - як особі, евакуйованій у 1986 році із зони відчуження (Категорія 2).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 05 листопада 1992 року.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , на сторінці 26 документа міститься відмітка «прийнятий на облік - Бородянського району Київської області 26 травня 1986 року по евакуації».
Твердження позивача про те, що він після служби в армії - у травні 1986 року повернувся за місцем проживання в с. Новошепеличі Чорнобильського району та був евакуйований з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, фактично підтверджуються також: довідкою Іванківського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області № 26 від 16.06.2016, згідно якої (так у документі - російською мовою) - «в архівній справі «Проходные свидетельства военнослужащих уволеных в запас из рядов СА» значиться «Предписание рядовому ОСОБА_1 от 04.05.1986 года убыть в Чорнобыльський РВК Киевской области»; цей документ є підставою для прийняття військовослужбовця звільненого в запас на військовий облік.
Крім того, згідно даних архівного сектору Іванківської районної державної адміністрації в списках евакуйованих громадян значиться ОСОБА_1 1966 року народження»; архівною довідкою Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 16 червня 2016 року №05-06/97, згідно якої - «в списках евакуйованих громадян по Новошепелицькій сільській раді Чорнобильського району за 1986 рік значиться: (далі російською мовою) ОСОБА_1 1966 г.р. Место работы - Юпитер». Место проживання - ОСОБА_2 (так значиться у документі); дата евакуації в документі не значиться».
05.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році.
Листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 179/14 від 30.05.2016 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із посиланням на відсутність підстав для її призначення.
Аналогічна позиція була також визначена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 7126/02 від 12.04.2016.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії на пільгових умовах, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку в порядку ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття).
Згідно ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році - 10 років.
Постановою № 106а с. Новошепеличі Чорнобильського району Київської області віднесено до зони відчуження.
Згідно ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Пунктом 7 Порядку № 22-1 визначено документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Документами, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях № 122 від 09.03.88, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, є наявність в неї відповідного статусу, що повинен підтверджуватися посвідченням, та факт проживання у вказаній зоні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наявність у позивача статусу особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 05 листопада 1992 року і станом на 26 квітня 1986 року, зокрема на момент вибуху на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС о 00:23 год., він проживав у с. Новошепеличі Чорнобильського району Київської області, яке віднесено до зони відчуження і знаходиться на відстані 4-х км від Чорнобильської АЕС.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
При цьому, доводи апелянта про те, що 03 травня 1986 року на час евакуації мешканців с. Новошепеличі позивач знаходився на строковій військовій службі у Збройних силах є безпідставними, оскільки відповідно до наданих документів позивач є у списках евакуйованих мешканців с. Новошепеличі. Крім того, на теперішній час такий статус позивача підтверджується відповідним посвідченням, яке ніким не скасовано та є дійсним, а отже в даному випадку відсутні правові підстави для невизнання за позивачем такого статусу і обмеження його конституційного права на пенсійне забезпечення.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м.Києва від 15 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна