18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8185/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року у справі № 803/640/17 за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
22.05.2017р. позивач Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернувся в суд з позовом ( з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог ) до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі - 408 940,64 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 року скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.
Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.06.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований 09.02.2004 року як суб'єкт підприємницької діяльності.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Судом першої інстанції встановлено, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується податковий борг на загальну суму - 480 940,64 грн.
Податковий борг виник в результаті нарахування грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 00002417000 від 18.01.2016 р.
Грошове зобов'язання за даним податковим повідомленням рішенням узгоджене в порядку судового оскарження в справі № 803/207/16 за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в тому числі податкового повідомлення - рішення № 00002417000 від 18.01.2016 р.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 р. в справі № 803/207/16 відмовлено в позові Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 р. у справі № 803/207/16 - без змін. (а.с. 114).
Тобто, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 р. у справі № 803/207/16 набрала законної сили.
Отже, загальна сума непогашеного податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб становить - 480 940,64 грн. Наявність податкового боргу підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 00002417000 від 18.01.2016 р., письмовим розрахунком сум податкового боргу та зворотнім боком облікової картки платника податків. (а.с. 6-22; 95-105; 111-114 )
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.175пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається податковим боргом.
Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає ( вручає ) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання ( вручення ) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вищезазначених норм, з метою погашення податкового боргу ОСОБА_2 податковий орган сформував та вручив податкову вимогу від 16.06.2014 р. № 210-25 на загальну суму - 37.122.07 грн., що підтверджується підписом останнього про отримання вимоги. (а.с. 40 )
Апеляційний суд, не приймає за безпідставністю доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання даної податкової вимоги оскільки, спростовуються особистим підписом ОСОБА_2 про отримання вимоги.
На запитання колегії суду про отримання особисто апелянтом податкової вимоги від 16.06.2014 р., представник апелянта ОСОБА_5 нічого не змогла пояснити та не спростувала дану обставину.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим ( врученим ) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або в порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Із змісту пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України видно, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано ( вручено ) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується ( зменшується ), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається ( не вручається).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про невідповідність сум податкового боргу зазначеного у податковій вимозі № 210-25 від 16.06.2014 р. та обліковій картці платника податків виходячи з наступного.
З податкової вимоги № 210-25 від 16.06.2014 р., на момент її формування за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахувався податковий борг на загальну суму - 37.122,07 грн., по двох кодах бюджетної класифікації:
-11010500 - податок на доходи фізичних осіб в розмірі 84,61 грн.;
-14010100 - податок на додану вартість в розмірі 37037,46 грн.;
Із облікової картки з податку на доходи з фізичних осіб за 2014 рік видно, що станом на день формування податкової вимоги № 210-25 від 16.06.2014 р. по даному платежу за позивачем як вірно зазначено в даній вимозі рахувався податковий борг в розмірі - 84.61 грн. (а.с. 97 )
Крім того, за ОСОБА_2 рахувався податковий борг з податку на додану вартість в розмірі - 37037,46 грн., що підтверджується витягом з облікової картки по податку на додану вартість за 2014 р., (з якої видно що в період з 07.06.2014 р. по 25.06.201 4р. тобто, на день формування податкової вимоги 16.06.2014 р. по даному платежу рахувався податковий борг в розмірі - 37037,46 грн. (а.с. 97 )
Апелянт та представник апелянта ОСОБА_1 помилково вказують суму - 2430,00 грн. - 31.05.2014 р. та суму 3626,89 - 30.06.2014 р. (а.с. 97 ), які зазначені не в колонці заборгованості всього, а в колонці всього внесено з початку року, а тому є не сумою заборгованості а загальною сумою сплати в наростаючому підсумку з початку року.
Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що договір про розстрочення податкового боргу від 18.04.2014 р. № 4 свідчить про безпідставність формування податкової вимоги. Оскільки, відповідні нарахування здійснювались після укладення даного договору, в тому числі в результаті самостійного нарахування ОСОБА_2 грошового зобов'язання за декларацією про майновий стан і доходи № 9089810049 від 06.02.2014 р. ( а.с. 27 )
Разом з тим, як видно з матеріалів справи платіжні доручення № 843 від 28.03.2017 р. на суму - 2000 грн.; № 975 від 22.06.2017 р. на суму 2000 грн. та № 979 від 22.06.2017 р. на суму 20000 грн. на які посилається апелянт, враховані податковим органом при зменшенні позовних вимог. (а.с. 109 )
Згідно пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.
Отже, вищевказані суми податковий орган спрямовував на погашення податкового боргу який виник раніше.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що податковий орган наділений повноваженнями звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.
В пункті 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючого такого платника податків здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За таких обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення ОСОБА_2 податкового боргу в добровільному порядку.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року у справі № 803/640/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Суддя Н. В. Бруновська
Суддя М. В. Костів
Суддя Р. М. Шавель
Ухвала складена в повному обсязі 23.10.2017 року.