Справа: № 826/5376/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
18 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України та просила визнати протиправними дії Генерального прокурора України; зобов'язати Генеральну прокуратуру України поновити провадження за скаргою ОСОБА_3 та провести розслідування фактів наведений в скарзі ОСОБА_3, зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства (в присутності ОСОБА_3 для ознайомлення матеріалів перевірки скарги, з розглядом всіх питань скарги), стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 6000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2017 року позов задоволено частково: зобов'язано Генеральну прокуратуру України повторно розглянути скаргу ОСОБА_3 від 23.02.2016 року. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що питання, викладені у сказі позивача, були дослідженні під час надання відповіді на її попереднє аналогічне звернення.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 звернулась до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 23.02.2016, в якій просила повідомити:
- чи правомірні дії прокурора щодо винесення постанови про обвинувачення в злочині, якщо сума шкоди не відповідає нормам законодавства, враховуючи, що інші документи чи дані суті злочину - підрив авторитету відсутні;
- чи правомірні дії прокурора щодо винесення постанови про зміну обвинувачення злочині від 14.12.2012 року, в якій два взаємовиключні висновки, саме за цим підробленим документом ОСОБА_3 було притягнуто до кримінальної відповідальності;
- чи правомірні дії прокурора при заявлені клопотання повторної зміни обвинувачення 15.01.2013 року, відсутність пояснення щодо суті, підстави та пояснення про характер причини обвинувачення;
- чи правомірно проходило засідання 15.01.2013 року, а саме: не розглянута заява ОСОБА_3 про невизнання винної, справа була проведена за спрощеною процедурою без будь-якого прохання з боку прокурора, без участі якого проголошення та роз'яснення їй як обвинуваченій.
Листом від 17.03.2016 №09/1-14065-15 Генеральна прокуратура України надала відповідь, якою повідомила, що постанову Подільського районного суду Житомирської області від 15.01.2013 ОСОБА_3 не оскаржувала в апеляційному та касаційному порядку. Перегляд судового рішення можливий лише за нововиявленими обставинами. Будь-яких нових обставин у зверненні не наведено, а тому підстав для ініціювання питання щодо перегляду постанови за нововиявленими обставинами та, як наслідок, вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається.
Вважаючи, що її звернення було розглянуто відповідачем неповно, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було вжито всіх заходів у з метою перевірки фактів, викладених у скарзі позивача, з огляду на що дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_3 від 23.02.2016.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише та частина позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції та стали підставою до звернення апелянта зі скаргою.
Відповідно до статті 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок розгляду і вирішення звернень в органах прокуратури України регламентовано Законами України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру» та «Про доступу до публічної інформації».
Згідно з ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненням громадян, згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Як було повідомлено представником відповідача та підтверджено в ході судового розгляду справи, ОСОБА_3 неодноразово зверталась до органів прокуратури із зверненнями з приводу наслідків притягнення її до кримінальної відповідальності.
Органами прокуратури за численними зверненнями ОСОБА_3 неодноразово проводили перевірки викладених у них доводів.
Про результати проведених перевірок заявниці надавалися вмотивовані відповіді та на підставі ст. 8 Закону № 393/96-ВР листом від 17.03.2016 № 09/1-14065-15 за підписом Генерального прокурора України ОСОБА_3 було повідомлено, що 17.03.2016 провадження за зверненнями щодо законності та обґрунтованості її засудження припинено. Одночасно заявниці роз'яснено, що у разі незгоди з рішенням суду у кримінальній справі, відповідно до ст. ст. 460, 463 КПК України вона як учасник судового провадження, за наявності обставин, які не були відомі суду при ухваленні судового рішення, має право самостійно звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Результати перевірки обставин, викладених у заяві позивача від 23.02.2016 відображено Генеральною прокуратурою України, зокрема, у висновку про обґрунтованість судового рішення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_3 та припинення провадження за її зверненнями, затвердженому 16.03.2016 заступником Генерального прокурора України.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що заявлені позивачем вимоги у скарзі від 23.02.2016, є аналогічними тим, що ставилися у скарзі від 29.01.2016, та вже неодноразово перевірялись Генеральною прокуратурою України, про що позивачу надавались мотивовані відповіді прокуратурою Житомирської області та Генеральною прокуратурою України, у тому числі за підписом заступника Генерального прокурора України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що у відповіді Генеральної прокуратури України від 17.03.2016 № 09/1-14065-15 відсутня інформація щодо перевірки фактів, викладених позивачем у зверненні.
Натомість, наведені вище обставини свідчать, що Генеральною прокуратурою України звернення позивача від 23.02.2016 розглянуто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Отже, судом першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних в частині задоволення адміністративного позову, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва підлягає скасуванню в цій частині, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Генеральної прокуратури України повторно розглянути скаргу ОСОБА_3 від 23.02.2016 та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2017 року.