Справа: № 826/22408/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року за адміністративним позовом Приватного підприємства «Магнат дизайн центр» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Сервіс Груп» (код за ЄДРПОУ 39123362) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, про що складено відповідний Акт від 26 травня 2015 року №460/26-54-22-03-22/30659728 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.20-37).
Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п.198.2., п. 198.3., п.198.6. ст.198., п.201.1., 201.10. ст.201. Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 126699,00 грн. суми податку на додану вартість за січень 2015 року.
Позивачем подано Заперечення на Акт, за результатами розгляду яких Відповідачем надано Відповідь на заперечення до Акта «Про результати позапланової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Сервіс Груп» (код за ЄДРПОУ 39123362) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року від 15 червня 2015 року №13960/26-54-22-03-27 (а.с. 46-56), якою висновки Акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17 червня 2015 року №0003712203, яким Позивачу на 190049,00 грн. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 126699,00 грн. за основним платежем та на 63350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатом якого Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві «Про результати розгляду первинної скарги» від 26 серпня 2015 року №13076/10/26-15-10-08-16 (а.с.66-71), податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС від 17 червня 2015 року №0003712203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Між ТОВ «Укр Сервіс Груп», як Продавцем, та Позивачем, як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу товару від 29 січня 2015 року №29.01-8, згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього договору.
Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарської операції, надано: Договірну ціну, Заявку на доставку, Видаткові накладні, Рахунки-фактури, Податкові накладні, Товарно-транспортну накладну, Довіреність на отримання цінностей, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за Позивачем, Виписки з банківських рахунків.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що на виконання господарських зобов'язань, підтвердження фактичного здійснення Позивачем з його контрагентом господарських операцій оформлено всі необхідні первинні документи, укладення Договору спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.
Відповідач, як на доказ «безтоварності» здійснених Позивачем господарських операцій, посилається на висновки Податкової інформації від 23 березня 2015 року №253/26552202/39123362 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Укр Сервіс Груп» по взаємовідносинам з платниками податків за період листопад 2014 року - січень 2015 року», якою встановлено здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Проте, Податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки лише фіксує факт неможливості її проведення та не можє містити висновки щодо реальності здійснення суб'єктами господарської діяльності господарських операцій.
Крім того, як зазначено у п .23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
Дану позицію викладено, зокрема і в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі №К/800/1616/15, в якій зазначено, що, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
Більш того, згідно зі ст. 61 Конституції України, зокрема юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
А відповідно до частини першої ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно з частиною першою ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, першим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є саме верховенство права, яким, як зазначено частиною другою ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.
Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено в повному обсязі 19.10.2017 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Кузьменко В.В.
Степанюк А.Г.