19 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9747/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А. І.,
суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,
за участю секретаря - Андрушківа І. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року у справі № 159/2881/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 03 серпня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - управління), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому пенсії в розмірі меншому ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому такої пенсії в розмірі не нижчому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 06 лютого 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок його пенсії до розміру встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки право на такий перерахунок гарантоване йому Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення, тому відповідно до частини першої статті 41 та частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та з 06 лютого 2017 року отримує пенсію за віком відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як батько, який здійснював виховання п'ятьох або більше дітей до шестирічного віку.
Розмір його пенсії становить 1083.70 грн, з яких 898.89 грн - основний розмір пенсії, 184.81 грн - доплата до прожиткового мінімуму при неповному стажі.
У відповідь на звернення позивача щодо перерахунку його пенсії листом відповідача від 10 липня 2017 року № 99/С-01 йому повідомлено, що розмір його пенсії обчислено відповідно до статей 27 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пропорційно до наявного у нього страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначена позивачу пенсія виплачується йому у розмірі встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пропорційно до наявного у нього страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а відтак дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок його пенсії є правомірними.
Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного закону за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування особи мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2017 року становить 1247 грн, з 01 травня - 1312 грн, з 01 грудня - 1373 грн.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму.
З матеріалів справи видно, що розмір пенсії ОСОБА_1 становить 1083.70 грн, що є меншим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на 01 січня 2017 року.
Оскільки нарахування та виплату позивачу пенсії за віком було проведено без дотримання гарантій передбачених, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату такої пенсії в розмірі нижчому ніж прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність є помилковим.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року у справі № 159/2881/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі меншому ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі не нижчому ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 06 лютого 2017 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А. І. Рибачук
судді В. М. Багрій
Д. М. Старунський
Повний текст судового рішення виготовлено 23 жовтня 2017 року.