Справа: № 750/7546/17 Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
23 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.11.2016 року визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з приводу відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% заробітної палати працюючого державного службовця, починаючи з 01.08.2016 року, в зв'язку з підвищенням розміру посадових окладів працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 та зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% заробітної палати працюючого державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, починаючи з 01.08.2016 року, у в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, з урахуванням довідок Головного управління статистики у Чернігівській області від 02.08.2016 року №149 та від 10.08.2016 року №192 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.
На виконання вказаного судового рішення стягувачу було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
21.07.2017 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевський О.М. відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 87 грн. В розрахунок витрат виконавчого провадження включено: витрати АСВП - 51 грн.; направлення рекомендованим листом - 16 грн.; друк аркушів (з урахуванням паперу) - 0,50 грн.*14=7,00 грн..; направлення простої кореспонденції - 4,00 грн,; копіювання 1 аркушу (з урахуванням паперу) 0,50 грн. *18=9,00 грн. (а..с 4-5).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах та спосіб, визначений законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 статті 26 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідачем в оспорюваній постанові наведено детальний розрахунок таких витрат. Колегія суддів зазначає, що понесені органом державної виконавчої служби витрати відповідають нормативам, які встановлені наказом Мін'юсту України "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" від 29.09.2016 року №2830/5 та наказом Мін'юсту України "Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження" від 24.03.2017 року №954/5.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.