Справа: № 826/237/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
18 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Губської Л.В. та Парінова А.Б.,
за участю секретаря Часник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Вищого адміністративного суду України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року за заявою Вищого адміністративного суду України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Вищий адміністративний суд України (далі - заявник, ВАСУ) звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року в адміністративній справі №826/237/16, в якій просив скасувати таку постанову та прийняти нову, якою зобов'язати ОСОБА_2 повернути ВАСУ безпідставно отримані кошти у сумі 85 837,69 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року заяву Вищого адміністративного суду України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Вищим адміністративним судом України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.199, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи без задоволення заяву ВАСУ про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 рок від 24 березня 2016 року у справі № 826/237/16, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ВАСУ, у якому просила: 1) визнати протиправною відмову у здійсненні позивачу перерахунку заробітної плати (суддівської винагороди); 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати (суддівської винагороди) за період з 05 грудня 2005 року по 31 грудня 2014 року з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року в адміністративній справі №826/237/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив наступне: "Підсумовуючи викладене, оскільки право позивача на нарахування та виплату надбавки за вислугу років відповідно до наявного стажу гарантовано ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки на час вирішення справи помилку щодо стажу позивача виправлено наказом від 27.07.2015 №381-к, тобто дотримано всі вимоги необхідні для здійснення позивачу перерахунку суддівської винагороди за період з 05.12.2005 по 31.12.2014 з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, отже відмова відповідача провести такий перерахунок не ґрунтується на згадуваних нормах законодавства, що вказує на наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати (суддівської винагороди) за період з 05.12.2005 по 31.12.2014 з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати".
На думку заявника, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2016 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного.
20 січня 2017 року ВАСУ отримав лист Національного агентства України з питань державної служби від 18 листопада 2016 року №8533/13-16, в якому зазначено, що період роботи ОСОБА_2 з 29 жовтня 1986 року по 22 квітня 1991 року на посаді юрисконсульта в Об'єднанні санітарного автотранспорту Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів не може бути зарахований до стажу державної служби. У зв'язку із цим ВАСУ прийняв наказ від 21 лютого 2017 року №58-к "Про стаж роботи судді Весельської Т.Ф.", з дня прийняття якого у нього з'явилися правові підстави здійснювати обрахунок стажу ОСОБА_3 без урахування стажу роботи на посаді юрисконсульта в Об'єднанні.
ВАСУ зазначає, що лише після направлення ініціативних листів до Київської міської державної адміністрації, Державного архіву міста Києва, Національного агентства України з питань державної служби та аналізу наданої ними інформації відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування вказаного періоду стажу до загального стажу, який дає право на доплату за вислугу років судді ВАСУ ОСОБА_2 Суди при вирішенні спору не звернули увагу на клопотання ВАСУ, які були спрямовані на необхідність дослідження правого статусу Об'єднання санітарного автотранспорту Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів.
Стаття 245 КАС України встановлює перелік вичерпних підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
У межах спірних правовідносин заявник вважає наявним перший із наведених пунктів.
Разом з тим, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010 у справі № К-45458/09, «істотність» обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов.
Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 №7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими й ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об'єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.
В той же час, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність взаємозв'язку між наведеними доводами про безпідставне зарахування до стажу період роботи ОСОБА_2 з 29 жовтня 1986 року по 22 квітня 1991 року на посаді юрисконсульта в Об'єднанні санітарного автотранспорту Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів та мотивами задоволення позову, оскільки у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року взагалі не досліджено питання щодо включення періоду роботи ОСОБА_2 з 29 жовтня 1986 року по 22 квітня 1991 року на посаді юрисконсульта в Об'єднанні санітарного автотранспорту Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів до стажу державної служби.
Крім того, слід зазначити, що за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Натомість, як вірно враховано судом першої інстанції, перерахунок стажу державної служби позивача не був предметом розгляду у даній адміністративній справі про що було зазначено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не є істотними обставинами для справи в розумінні ст. 245 КАС України.
Разом з цим, в своїй апеляційній скарзі представник апелянта наголошує на тому, що під час розгляду справи в першій та апеляційній інстанціях представниками ВАС України заявлялись клопотання, які були спрямовані на необхідність дослідження правого статусу Об'єднання санітарного автотранспорту Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів. Однак, судами першої та апеляційної інстанції в цій частині не було дотримано вимог ч.4,5 ст. 11 КАС України.
Тобто, колегія суддів звертає увагу, що зазначене питання неодноразово порушувалось відповідачем під час розгляду справи по суті, з огляду на що, наведені заявником обставини не можуть сприйматись судом як нововиявлені.
Крім того, частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Brumarescu v. Romania» від 28.11.1999 наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (справа «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003).
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 206, 245, 249, 252, 253 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Вищого адміністративного суду України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 23.10.2017 року.