Справа: № 357/5138/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
23 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, третя особа: Київська обласна державна адміністрація про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017 позов ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, третя особа: Київська обласна державна адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, оформлене листом № 05-59-591 від 14.03.2017, щодо встановлення ОСОБА_2 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; зобов'язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації протягом місяця повторно розглянути заяву ОСОБА_2, з відповідними документами та поданням, щодо видачі їй посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови, та прийняти відповідне рішення у межах своїх повноважень, про що повідомити ОСОБА_2 письмово у семиденний строк з дня прийняття відповідного рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує відсутністю правових підстав для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 19 грудня 2014 року №9500 на засіданні №20 від 16 грудня 2014 року розглянуто звернення ОСОБА_2 та встановлено, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
З довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0206332 від 29 січня 2015 року вбачається, що за наслідками повторного огляду ОСОБА_2 позивачу встановлено з 12 січня 2015 року 2 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 10 травня 2015 року №2796, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 06 січня 1982 року.
За наслідком звернення позивача до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради з заявою щодо видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, листом від 05 жовтня 2016 року №7367 ОСОБА_2 повідомлено, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виключенням з нього зони посиленого радіоекологічного контролю відсутні правові підстави для видачі посвідчення категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Вищезазначена відмова була оскаржена позивачем в судовому порядку та постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили 27 грудня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області у прийнятті документів позивача для встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради прийняти документи позивача для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та зобов'язано виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області внести подання до департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання про встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом від 14 березня 2017 року №05-59-591 Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повідомив позивача про відсутність правових підстав для віднесення її до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, оскільки з 01 січня 2015 року ОСОБА_2 не проживає на території забрудненої зони та до потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не належить, а посвідчення серії НОМЕР_1 від 06 лютого 1995 року фактично втратило чинність, з огляду на зміни в законодавстві, внесені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №79-VIII.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, а тому відповідач, відмовляючи позивачу у вирішенні питання щодо надання їй відповідного статусу, діяв всупереч приписам чинного законодавства.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, серед іншого, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п.4 ч.1 ст.11 наведеного Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Пунктами 1, 4 ч.1 ст.14 вказаного Закону передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та з 12 січня 2015 року ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
В обґрунтування, як відмови у встановленні позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, так і апеляційної скарги, відповідач посилається на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015року), яким внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, виключено абз.5 ч.2 ст.2 вказаного Закону, а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Враховуючи, що у відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин, тому виключення зони посиленого радіоекологічного контролю може свідчити лише про зміну вищезазначених характеристик, які впливають на визначення певної зони.
При цьому, виключення з правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01 січня 2015 року, оскільки жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.
Виключення законодавцем з 01 січня 2015 року з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01 січня 2015 року.
Таким чином, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він наданий, оскільки його отримання до 01 січня 2015 року відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01 січня 2015 року, що повністю відповідає та узгоджується з ст.ст.21, 22 Конституції України, згідно яких права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 2 наведеного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 10 вказаного Порядку видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Інших вимог щодо надання документів вказаний Порядок не містить, а тому до подання місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання додаються копії документів для встановлення особи, а також довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілого 4 категорії.
З внесенням змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ наведені вище норми не втратили чинність та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що посвідчення позивача, як громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, не вилучалось, не визнавалось недійсним та є чинним.
Посилання апелянта, що саме проживання на території зони радіоекологічного контролю є обов'язковою умовою для дії посвідчення категорії 4 є необґрунтованим, оскільки наведена умова є підставою для встановлення статусу потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач всупереч вимог Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, в місячний термін не прийняв рішення про встановлення ОСОБА_2 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та видачі відповідного посвідчення за наявності подання виконавчого комітету Білоцерківської міської ради та передбачених чинним законодавством документів для видачі такого посвідчення, внаслідок чого наявні правові підстави для зобов'язання Київської обласної державної адміністрації в особі Департаменту соціального захисту населення розглянути подання виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області щодо встановлення ОСОБА_2 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з видачею відповідного посвідчення, з огляду на те, що виключення законодавцем з 01 січня 2015 року з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, та такий статус наданий позивачу до 01 січня 2015 року (тобто внесення змін до законодавства).
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна