Справа: № 755/12838/17 Головуючий у 1-й інстанції: Чех Н.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Сорочка Є.О.,
при секретарі - Кривохижій О.О.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів та моральної шкоди,
ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій та бездіяльності по невиконанню рішення суду неправомірними, зобов'язання надати повідомлення про виконання рішення суду, стягнення коштів та моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня і 01 грудня 2015 року (№№ 21-278а15, 21-3404а15 відповідно).
За правилами статті 383 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК).
Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження сторонами виконавчого провадження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах.
Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15).
Враховуючи, що позивачем, зокрема, оскаржуються дії та бездіяльністі по невиконанню державним виконавцем рішення суду, ухваленого відповідно до норм Цивільно-процесуального кодексу України, то даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Ухвалу в повному тексті виготовлено 23 жовтня 2017 року.