Справа: № 810/4125/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
23 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного інспектора будівельного нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Бондаренко Оксани Леонідівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного інспектора будівельного нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Бондаренко Оксани Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного інспектора будівельного нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Бондаренко Оксани Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправним та скасування рішення №337 від 09.11.2016.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2016р. головним інспектором будівельного нагляду державної архітектурно-будівельної інспекції (надалі за тексом рішення - ДАБІ) у Київській області був складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до вказаного акту, на підставі звернення Новопетрівської сільської ради від 05 жовтня 2016 року №1261, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_3 при будівництві чотирьохквартирного житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1. В акті перевірки зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, позивачем отримано містобудівні умови та обмеження забудови від 14.08.2014 року №01-22/44, департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції (надалі за тексом рішення - ДАБІ) у Київській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 05.12.2014 року № КС082143390167 та декларацію про готовність об'єкту до експлуатації від 29.12.2014 року №КС142143630771.
На підставі акту перевірки головним інспектором будівельного нагляду Бондаренко О.Л. 09.11.2016 року постановлене рішення №337, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 05.12.2014 року № КС082143390167 та реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 29.12.2014 року №КС142143630771.
В рішенні від 09.11.2016 року №337 головний інспектор будівельного нагляду Бондаренко О.Л. зазначив, що на місці перевірки виконані будівельні роботи з будівництва чотириквартирного житлового будинку. Будинок запроектований та будується з відхиленнями від затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні, а саме будинок побудований на земельній ділянці, яка не передбачена під багатоквартирну житлову забудову; у позивача відсутні вихідні дані для проектування (технічні умови), дані інженерних вишукувань, проектна документація стадії проект в необхідному об'ємі, наказ про затвердження проектної документації, акти приймання-передачі проектної документації, відстань від спірного будинку до сусіднього будинку складає 3,2м, чим порушено вимоги ДБН 360-92**.
Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку, що позивач порушив вимоги ст.29, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", навів недостовірні данні в декларації про початок виконання будівельних робіт від 05.12.2014 року № КС082143390167 та реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 29.12.2014 року №КС142143630771, що як вказує відповідач, надає підстави вважати об'єкт самочиннім будівництвом та дає підстави для скасування реєстрації вказаних декларацій про початок будівельних робіт та про введення будинку в експлуатацію на підставі ст.391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Частинами 1 та 3 статті 6 Закону № 3038-VI встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Зміст управління у сфері містобудівної діяльності, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду включає, зокрема, контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів та правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.
Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема шляхом здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
За визначенням, викладеним у частині 1 статті 41 Закону України № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Частиною 2 статті 7 Закону України № 3038-VI передбачено, що у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.
Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553).
Пунктом 2 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Згідно з пунктом 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою відповідно до пункту 7 Порядку №553 вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
У цьому ж пункті наведено вичерпний перелік підстав призначення та проведення позапланових перевірок, однією з яких є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Частина 2 статті 391 Закону України № 3038-VI встановлює, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, аналіз вказаної норми вказує на те, що для скасування реєстрації повідомлення/декларації має існувати одна із трьох підстав: невідповідність цільового призначення земельної ділянки; відсутність документа на право виконання будівельних робіт; відсутність проекту будівництва чи будівельного паспорту.
Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської РДА позивачу 14.08.2014 року під №01-22/44 були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1. Вказані містобудівні умови передбачають будівництво на земельній ділянці із цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" житлового чотирьохквартирного будинку.
Частиною 5 статті 20 Земельного Кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Суд першої інстанції встановлено, що робочий проект будівництва будинку передбачає для кожної із чотирьох квартир в будинку окремий вихід на вулицю.
ДБН 2.2-15-2005, затверджений наказом Держбуду України від 18 травня 2005 р. N 80 (додаток Б (обов'язковий) "ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ") визначає, що будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю, є зблокованим житловим будинком.
Відповідно до державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018 - 2000) зблоковані будинки з окремими квартирами, що мають свій власний вхід з вулиці, разом із житловими будинками садибного типу віднесені до класу "будинки житлові одноквартирні".
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень цільового використання земельної ділянки з боку позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, з 29.12.2014 року (дата реєстрації декларації №КС142143630771 про введення будинку в експлуатацію) та протягом всього часу до скасування була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт №КС082143390167, що дає суду підстави вважати, що у позивача були належні документи на право ведення будівельних робіт.
Містобудівні умови та обмеження, видані позивачу Вишгородською РДА, та декларації про початок будівництва та введення його в експлуатацію, вказують на те, що побудований будинок належить до ІІ категорії складності.
Відповідно до пункту 4.6.1. ДБН 2.2-3-2014 та п.11.2. Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів затвердженого наказом Мінрегіонбуду №45 від 16.05.2011 проектування для об'єктів І та II категорій складності здійснюється в одну стадію - стадія робочий проект.
Матеріали справи містять наданий позивачем до суду Робочий проект будівництва, витяг з якого долучений до матеріалів справи в якості доказу.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для скасування реєстрації декларацій, передбачені чинним законодавством.
Водночас, суд критично ставиться до посилання відповідача про порушення з боку позивача відстані до сусіднього будинку, оскільки відповідно до чинного законодавства це не є підставою для скасування декларації про введення будинку в експлуатацію. Крім того, відповідач не було надано пояснень яким саме чином фіксувалась ця відстань, та який із будинків, спірний чи сусідній, був побудований раніше.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєтеся на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного інспектора будівельного нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Бондаренко Оксани Леонідівни залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В. Чаку