Справа: № 755/18580/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Арапіна Н.Є. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
18 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Собківа Я.М., Шелест С.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Пригари Артема Вікторовича, лейтенанта поліції інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Нікітіна Олександра Анатолійовича про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальністю протиправною та скасування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року, -
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, інспекторів роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Пригари А.В. та Нікітіна О.А., у якому просив скасувати постанову серії АР№741544 від 11.12.2016 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову місцевого суду та прийняти нову про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вимушеність здійсненої ним зупинки в смузі для руху маршрутних транспортних засобів та неможливість продовження руху транспортного засобу без усунення несправностей склоочисників.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
З матеріалів справи убачається, що 11 грудня 2016 року інспектором роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Пригарою Артемом Вікторовичем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Уважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.
Обговорюючи правомірність зазначеної постанови, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» основним повноваженням патрульної поліції є, серед іншого, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 4 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
За п. 3 розділу III Інструкції постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 3 ст. 122 КУпАП на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із змісту ст. 247 КУпАП убачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що 11 грудня 2016 року о 11 год. 55 хв. в м. Києві, бульвар Перова, 19, позивач, керуючи транспортних засобом VJLKSWAGEN POLO, номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку в смузі для руху громадського транспорту, чим порушив п. 17.1 ПДР.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції переглянуто фото та диск із відеозаписом з місця події, із якого убачається, що позивач дійсно, керуючи вказаним вище транспортним засобом, здійснив зупинку в смузі для руху громадського транспорту, чим порушив п. 17.1 ПДР.
Позивач, заперечуючи вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, посилається на те, що він був змушений здійснити зупинку в смузі для руху маршрутних транспортних засобів, оскільки у нього не працювали склоочисники.
Однак, судова колегія сприймає критично наведені доводи позивача, позаяк останнім не доведено, що він був вимушений здійснити зупинку саме в смузі для руху маршрутних транспортних засобів та неможливість продовження руху транспортного засобу без усунення несправностей склоочисників (дощ, сніг, тощо).
До того ж, як убачається із вищевказаного відеозапису, позивач, усупереч вимогам п. 15.14 ПДР, навіть не намагався вжити заходів, щоб прибрати транспортний засіб, задля того, щоб не створювати перешкоди дорожньому руху.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.
Отже, рішення місцевого суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя Я.М. Собків
суддя С.Б. Шелест
Головуючий суддя
Судді: