Головуючий у 1 інстанції - Капітонов В.І.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
24 жовтня 2017 року справа № 242/3272/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Гайдара А.В., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2017 року у справі № 242/3272/17 за позовом ОСОБА_2 до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії-
Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (далі Селидовське ОУПФУ Донецької області, пенсійний орган, відповідач), в якому просила: визнати неправомірною бездіяльність/дії Селидовського ОУПФУ Донецької області щодо невиплати їй пенсії за її заявою; зобов'язати Селидовське ОУПФУ Донецької області здійснити нарахування та виплату належної пенсії за віком позивачу на рахунок, відкритий позивачем у Публічному акціонерному товаристві КБ «Приватбанк», відповідно до її заяви; допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати ОСОБА_2 пенсії у межах суми стягнення за один місяць; судові витрати покласти на відповідача. (арк.справи 1-6)
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2017 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволений, а саме:
визнано неправомірною бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за її заявою;
зобов'язано Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування виплати належної ОСОБА_2 пенсії за віком (ІПН НОМЕР_1, рахунок на імя ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Приватбанк») відповідно до її заяви;
допущено негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць. (арк.справи 23-24).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач до 26.06.2017 року мешкала на непідконтрольній державі Україна території (м.Донецьк), зареєструвалась 26.06.2017 року у м.Селідове Донецької області, при зверненні до пенсійного органу не надала довідку внутрішньо переміщеної особи та відкрила рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк», таким чином, не виконала вимог постанов Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року, № 136 від 18.02.2016 року, № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року. Таким чином, заявник апеляційної скарги зазначає, що законні підстави для поновлення виплати пенсії позивачу відсутні. (арк.справи 26-29) .
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Колегією суддів встановлено, що позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і отримувала пенсію за місцем свого проживання в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька.
В подальшому, як вбачається з копії атестату, долученого відповідачем до апеляційної скарги, позивач знаходилась на обліку та отримувала пенсію у Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України м.Запоріжжя (Дніпровський відділ). Пенсія позивачу виплачувалась по 30 листопада 2016 року включно. Позивач знята з обліку у даному управлінні ПФУ 1 грудня 2016 року (арк.. справи 30-30зв.)
Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним між сторонами, 26 червня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про запит пенсійної справи з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м.Запоріжжя (Дніпровський відділ) для виплати пенсії за постійним місцем проживання (арк.. справи 33 зв.)
25 липня 2017 року до відповідача надійшла пенсійна справа позивача № 8011042. В супровідному листі Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України м.Запоріжжя (Дніпровський відділ) зазначило підстави для передання даної пенсійної справи: «в зв'язку з переїздом на постійне проживання до вашої області» (арк.. справи 30 зв.)
Розпорядженням від 12 серпня 2017 року відповідачем призначена та нарахована сума пенсії позивача (арк.. справи 31)
Дані обставини встановлені судом апеляційної інстанції та не є спірними між сторонами.
Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві з 01 грудня 2016 року на підставі відсутності довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання. Відповідач не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.
Згідно з Правилами реєстрації місця проживання , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться, зокрема, до паспорта громадянина України,
Як вбачається з копії паспорта позивача НОМЕР_2, позивач з 26 червня 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 7 зв.)
Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати позивачу пенсії слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати Селидовьске об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату позивачу пенсії.
Також колегія суддів вважає неприйнятним доводи апеляційної скарги стосовно посилання на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII та постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року, № 136 від 18.02.2016 року, № 509 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, оскільки в даному випадку позивач при зверненні до пенсійного органу на запит пенсійної справи та поновлення виплати пенсії визначила як підставу, переїзд на постійне місце мешкання до м.Селидове, а не статус внутрішньо переміщеної особи. Крім того, позивач заперечує наявність у неї такого статусу.
Також колегія суддів зазначає, що визначення статусу внутрішньо переміщеної особи не входить до компетенції відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог та інтересів тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Під час апеляційного провадження з'ясовано, що судом першої інстанції не встановлена дата, з якої позивачу потрібно відновити нарахування та виплату пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи пенсія позивачу за попереднім місцем проживання виплачувалась по 30 листопада 2016 року включно.
Таким чином, порушені права позивача підлягають відновленню з 01 грудня 2016 року.
Зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції щодо не визначення дати відновлення нарахування та виплати пенсії, і призводить до необхідності зміни постанови суду першої інстанції.
Підставою для зміни судового рішення є помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а саме пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України, зобов'язавши відповідача до вчинення певних дій, суд не визначив термін зазначеної певності.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 99, 100, 160, 162, 167, 183-2, 184, 195, 197, 197, 198,199, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2017 року у справі № 242/3272/17 - задовольнити частково.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2017 року у справі № 242/3272/17 - змінити.
В абзаці третьому постанови Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2017 року у справі № 242/3272/17 після слів «відповідно до її заяви» доповнити словами та цифрами наступного змісту «з 01 грудня 2016 року».
В інший частині постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2017 року у справі № 242/3272/17 - залишити без змін.
Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий А.В.Гайдар
Судді Л.А. Василенко
Р.Ф. Ханова