Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
24 жовтня 2017 року справа №805/2926/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 р. у справі № 805/2926/17-а (головуючий І інстанції Тарасенко І. М.) за позовом Державного підприємства "Шахта ім М.С.Сургая" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-9201-17 від 03.03.2017 року на суму 237 750,19 грн.,-
Державне підприємство "Шахта ім. М.С. Сургая" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-9201-17 від 03.03.2017 року на суму 237750,19 грн. в частині нарахування пені (а.с. 3-4).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 06.06.2017 року на адресу ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" надійшла вимога ГУ ДФС у Донецькій області від 03.03.2017 року № Ю-9201-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 23691287,66 грн., в тому числі пені в розмірі 237750,19 грн.
Не погодившись з вимогою, підприємство звернулось до Державної фіскальної служби у Донецькій області зі скаргою, в якій просило скасувати зазначену вимогу.
За результатами розгляду прийнято рішення № 15550/6/99-99-11-02-02-25 від 19.07.2017 року, відповідно до якого скарга залишена без задоволення у зв'язку з втратою чинності п.9-4 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464.
Отже, позивач вважає вимогу ГУ ДФС у Донецькій області від 03.03.2017 року № Ю-9201-17 про сплати боргу (недоїмки) в частині нарахування пені в розмірі 237750, 19 грн. такою, що винесена з порушенням вимог діючого законодавства. Просили скасувати вимогу ГУ ДФС у Донецькій області від 03.03.2017 року № Ю-9201-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування пені в розмірі 237750,19 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено, скасовано вимогу ГУДФС у Донецькій області від 03.03.2017 року Ю-9201-17 про сплату (недоїмки) в частині нарахування пені в розмірі 237750.19 грн. (а.с. 91-93).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач не довів правомірність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) в порядку передбаченому частини 2 ст. 71 КАС України.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що зміни до Закону України № 2464 внесені Законом № 1669, втратили чинність згідно із Законом № 911, з 01.01.2016 року, тобто зазначена норма Закону 2464 проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року. Крім того, в доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що пунктом 7 ст. 25 Закону 2464 передбачено, що сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску. Апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція», оскільки ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов'язків щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платником звітності (а.с. 97-100).
В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження
Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
03.03.2017 року відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу відповідачем винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9201-17, відповідно до якої станом на 28.02.2017 року позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 23691287,66 грн. з яких недоїмка становить 23453537,47 та пеня 237750,19 грн.
Судова колегія звертає увагу на те, що позовна заява стосується саме скасування спірної вимоги в частині нарахування пені в сумі 237750,19 грн. та не стосується скасування в частині нарахування недоїмки 23453517,47 грн.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі - Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Вугледар Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Вугледар Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
При цьому, згідно п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем подана вказана заява 28 січня 2016 року № 59, вказаний факт не спростований відповідачем.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.
Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо скасування спірної вимоги в частині нарахування пені 237750,19 грн. як незаконної. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 р. у справі № 805/2926/17-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 р. у справі № 805/2926/17-а залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова