Справа: № 748/1795/17 Головуючий у 1-й інстанції: Хоменко Л.В.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
18 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Собківа Я.М., Шелест С.Б.,
секретаря Андрієнко Н.А.,
за участю:
представника відповідача: Золотаринець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської митниці Державної Фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2017 року, -
ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Чернігівської митниці Державної Фіскальної служби України, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0394/10200/17 від 23 червня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн., а також закрити справу.
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що постанова в справі про порушення митних правил №039410200/17 від 23 червня 2017 року є законною.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що постановою заступника начальника Чернігівської митниці ДФС України Пахути В.А. № 0394/10200/17 від 23 червня 2017 року позивача визнано винним у порушенні митних правил за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500 гривень.
Уважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 381 Митного кодексу України передбачено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.
Згідно зі ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення - десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.
Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із протоколу про порушення митних правил убачається, що 10 червня 2017 року о 21 год. 00 хв. у зону митного контролю ВМО № 1 митного поста «Новгород-Сіверський» Чернігівської митниці ДФС в напрямку виїзд з митної території України заїхав на рейсовому автобусі сполученням «Чернівці-Москва», реєстраційний номер, в якості пасажира ОСОБА_3 Здійсненою перевіркою по центральній базі даних ЄАІС ДФС та АСМО «Інспектор» встановлено, що позивач 17 березня 2015 року у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС ввіз на митну територію України у митному режимі транзиту транспортний засіб особистого користування марки «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 (країна реєстрації - Литовська Республіка), номер кузова НОМЕР_1.
Пояснюючи причини щодо неможливості виконання зобов'язання про транзит даного транспортного засобу позивач посилається на те, що автомобіль не був вивезений за межі митної території України у визначені ст. 95 МК України строки, у зв'язку з його поломкою, а проведення ремонтних робіт потребувало значних коштів, які перевищували вартість самого автомобіля, тому проведення ремонту власником автомобіля було визнано недоцільним. На підтвердження чого позивач надає акт виконаних робіт №6 від 02 червня 2017 року, згідно якого на вказаному вище транспортному засобі проведено ремонт ГБЦ, паливної системи та склопіднімачів.
Частиною 1 ст. 460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Тобто, підставою для звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Разом із тим, пунктом 5 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657 встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
З аналізу зазначених вище норм убачається, що законодавством чітко визначені умови невключення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2017 року у справі №461/4333/16-а.
Разом із тим, як убачається із матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів того, що ним згідно з цим Порядком повідомлявся митний орган про те, що автомобіль був несправний. До того ж, позивачем не надано доказів того, що ремонту зазначений транспортний засіб потребував у результаті аварії або дії непереборної сили. Окрім того, в акті виконаних робіт №6 від 02 червня 2017 року, на який посилається позивач, відсутні дані, що автомобіль перебував на станції обслуговування і потребував ремонту у період з березня 2015 року по червень 2017 року.
Посилання позивача на те, що митному органу було відомо, що автомобіль потребував ремонту ще у квітні 2015 року колегія суддів не бере до уваги, позаяк 28 квітня 2015 року позивач повідомив про це відповідача під час надання пояснень щодо незаконного перебування транспортного засобу на митній території України, однак позивачем не було виконано свого обов'язку в частині термінового повідомлення найближчого органу доходів і зборів про обставини події та місцезнаходження транспортного засобу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Разом із тим, апеляційний суд вважає помилковим висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для скасування спірної постанови. Зокрема, Чернігівський районний суд Чернігівської області залишив поза увагою той факт, що відповідачем не дотримано строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Так, відповідно до ч. 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі, передбачені статтями 469, 477, 481, 485 цього Кодексу, не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Одночасно слід зазначити, що ст. 467 Митного кодексу України не містить переліку триваючих порушень.
Так, триваючими визначаються правопорушення, які, розпочавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно, шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Відтак, вчинене позивачем правопорушення є триваючим.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року у справі №458/241/16-а, від 03 жовтня 2017 року у справі №589/528/17.
Місцевим судом не надано належної оцінки обставинам справи щодо моменту вчинення правопорушення та того, коли відповідач його виявив.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 17 березня 2015 року у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС ввіз на митну територію України у митному режимі транзиту зазначений транспортний засіб. При цьому, запрошенням Чернігівської митниці ДФС від 22 квітня 2015 року №791/25-70-26-06 позивача було повідомлено про необхідність з'явитися до відповідача для надання пояснень з приводу можливого незаконного знаходження транспортного засобу на митній території України. 28 квітня 2015 року позивач у поясненнях відповідачу зазначив, що автомобіль вийшов з ладу 20 березня 2015 року та після проведення ремонтних робіт, приблизно 10 травня 2015 року, позивач зобов'язується вивезти автомобіль.
Тобто, відповідач був обізнаний про не вивезення позивачем транспортного засобу за межі митної території України у квітні 2015 року.
Таким чином, вказане вище порушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 ст. 470 Митного кодексу України, є триваючим порушенням, яке розпочалось 28 березня 2015 року та було виявлене у квітні 2015 року.
Отже, оскільки з моменту виявлення відповідачем вчиненого правопорушення до моменту притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил оскарженою постановою пройшло більше ніж 6 місяців, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року у справі №461/4325/16-а, від 26 вересня 2017 року у справі №333/8532/15-а.
Щодо позовної вимоги про закриття судом провадження у справі про порушення митних правил суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з вимогами ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом, відповідно до норм якого адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2017 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 до Чернігівської митниці Державної Фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України Пахути Віталія Антоновича в справі про порушення митних правил №0394/10200/17 від 23 червня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя Я.М. Собків
суддяС.Б. Шелест
(Повний текст постанови складено 23 жовтня 2017 року.)
Головуючий суддя
Судді: