Справа: № 826/8473/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
17 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря Цюпка Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У липні 2017 року позивачі звернулися в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року позов задоволено повністю:
визнано протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо надання містобудівних умов та обмежень протиправними;
зобов'язано Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок у АДРЕСА_2 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер: НОМЕР_1) та АДРЕСА_1 (кадастровий номер: НОМЕР_2).
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки його дій та рішень за критеріями, визначеними частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2017 року між ОСОБА_3 (Сторона 1) та ОСОБА_2 (Сторона 2) було укладено договір об'єднання земельних ділянок., за умовами якого сторони домовились об'єднати належні їм на праві приватної власності земельні ділянки (для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва), в результаті чого: частка права власності ОСОБА_3 склала 38/100, ОСОБА_2 - 62/100. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за номером 237 (а.с. 10-13).
Також, 17 березня 2017 року між ОСОБА_3 (Сторона 1) та ОСОБА_2 (Сторона 2) було укладено договір об'єднання земельних ділянок від 17 березня 2017 року, за умовами якого сторони домовились об'єднати належні їм на праві приватної власності земельні ділянки (для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва), в результаті чого: частка у праві власності Сторони 1 склала - 43/100, а частка у праві власності Сторони 2 склала -57/100 (а.с. 43-46).
Згідно п. 5 зазначених договорів, вказана приватна власність сторін на кожну земельну ділянку, які належали їм до об'єднання припиняється з моменту державної реєстрації припинення такого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі об'єднання земельних ділянок відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи на земельні ділянки закиваються, реєстраційні номери цих об'єктів скасовуються. В зв'язку з цим відкривається 1 (один) новий розділ на новостворену земельну ділянку з присвоєнням їй нового реєстраційного номеру та закриваються розділи на відповідні земельні ділянки.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.04.2017 № 84695935 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на 43/100 частки земельної ділянки загальної площі 0,6971 га (цільове призначення - для іншої житлової забудови), за реєстраційним номером НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 48).
Згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.04.2017 № 84748947 за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на 62/100 частки земельної ділянки загальної площі 1, 599 га (цільове призначення - для іншої житлової забудови), за реєстраційним номером НОМЕР_4, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 42).
З метою отримання на вказані об'єднані земельні ділянки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями та дитячим дошкільним закладом, позивачі звернулися до Центру надання адміністративних послуг із заявою про надання адміністративної послуги «Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки»
Згідно опису документів, що надано до ЦНАП суб'єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги (№ справи 50038-001905739-013-12 від 29.05.2017), до зазначеної заяви позивачі додали:
копію документа про право власності (користування) земельною ділянкою;
ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки;
черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);
фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням);
містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва, який містить топо-плани 1:500 та 1:2000 (а.с. 9)
Листом від 08.06.2017 № 981/17/012/27-17 Департамент містобудування та архітектури залишив без розгляду та повернув подані документи щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва житлових будинків з прибудованими нежитловими приміщеннями та дитячим дошкільним закладом у АДРЕСА_1 у Деснянському районі міста Києва. Підставою для повернення поданих позивачами документів слугувало те, що позивачами було подано неповний пакет документів (а.с. 18).
Надаючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 вказаного Закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Частиною 1 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Згідно ч. 3, 4 зазначеної статті містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
4) витяг із Державного земельного кадастру.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного Порядку Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Пунктом 2.2 Порядку встановлено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:
засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;
ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);
викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);
черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);
фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);
містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (п. 2.4).
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що відповідач протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви позивачів мав прийняти одне з можливих рішень: про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено. При цьому єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Будь-яких інших підстав містобудівним законодавством не закріплено.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачами для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було подано всі необхідні документи.
Апелянт в апеляційній скарзі не спростовує такі висновки суду першої інстанції та не зазначає, які саме документи, з визначеного законом переліку, не були подані позивачами. Також, апелянтом не надано доказів виявлення обставин невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, що могло слугувати підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що , у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що зобов'язуючи відповідача надати містобудівні умови та обмеження, суд втрутився в його дискреційні повноваження.
Зважаючи на пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у наведеній категорії справ має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення.
Вищевикладене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У спірних правовідносинах Управління не має права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень, якщо відсутня підстава для такої відмови, яка передбачена у п.2.4 Порядку та п.5 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.
Отже, задовольняючи вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження, суд першої інстанції обрав вірний спосіб захисту та відновлення прав позивачів та не втрутився у дискреційні повноваження відповідача, оскільки Порядок передбачає лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень- невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
При розгляді справи, факту такої невідповідності встановлено не було, а тому підстави для відмови у наданні позивачам містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки були відсутні.
В той же час, реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення відповідачем змісту таких умов та обмежень.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Н.В. Безименна
Судді А.Ю Кучма
В.О. Аліменко