19 жовтня 2017 рокусправа № 808/868/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 808/868/17 за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - відповідач, ПАТ «ЗВАК»), в якому просило, з урахуванням уточненого адміністративного позову, стягнути кошти у сумі податкового бору з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб у розмірі 9562,08 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих ПАТ «ЗВАК».
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сума у розмірі 9562,08 грн., сплачена платіжним дорученням № 497 від 10.05.2017 року, була зарахована в рахунок погашення податкового боргу, наявного на момент сплати у відповідності до приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності відповідачем надано до позивача декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9024000726 від 20.02.2017 року, згідно якої самостійно нараховано суму, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2017 року у розмірі 9562,08 грн. (термін сплати 30.03.2017 року).
Податкова заборгованість виникла у зв'язку із несплатою відповідачем самостійно нарахованої суми податкового зобов'язання у термін, встановлений нормами податкового законодавства.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом була сформована податкова вимога форми "Ю" № 183-25 від 03.07.2015 року на суму 1098,01 грн., яка отримана уповноваженим представником відповідача 10.07.2015 року.
Стягнення узгодженої, але не сплаченої в добровільному порядку, суми податкового боргу і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до оригіналу платіжного доручення № 497 від 10.05.2017 року про сплату 9562,08 грн. (орендна плата за землю за лютий 2017 року), тобто податкова заборгованість повністю погашена відповідачем.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за приписами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 166.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням, наведеним у п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
При цьому у відповідності до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
В свою чергу порядок подання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом, передбачені статтею 203 ПК України, за приписами якої платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
При цьому у п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Отже, за приписами Податкового кодексу України узгодження сум грошових зобов'язань з певного податку відбувається шляхом самостійного декларування платником податків сум у податковій звітності, які підлягають сплаті останнім.
Разом з тим, у п. 87.9 ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статі 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Тобто, реалізація податковим органом приписів п. 87.9. ст. 87 ПК України (фактичні дії щодо розподілу коштів та зміни призначення платежу, визначеному платником податків), може мати місце лише у випадку наявності у платника податкового боргу, в погашення саме якого податковим органом спрямовуються (зараховуються) кошти.
При цьому визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу, а зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем дійсно було сплачено податковий борг з орендної плати за землю, за лютий 2017 року у розмірі 9562,08 грн. відповідно до платіжного доручення від 10.05.2017 року № 497 (а.с.66).
В той же час, на виконання приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України позивачем вказані кошти було зараховано в рахунок погашення податкового боргу наявного на момент сплати, а саме відповідно до інтегрованої картки платника податків ПАТ «ЗВАК» станом на момент сплати суми у розмірі 9562,08 грн. сума податкового боргу становила 56484,52 грн., та внаслідок внесення грошових коштів відповідно до платіжного доручення від 10.05.2017 року № 497 була відповідним чином зменшена (а.с.69).
Відповідачем, факт наявності у останнього станом на дату сплати грошового зобов'язання непогашеної суми податкового боргу у сумі 56484,52 грн. фактично не заперечується та даний факт підтверджено відомостями з інтегрованої картки вказаного платника податків, при цьому дії податкового органу по зарахуванню відповідної оплати в рахунок погашення грошових зобов'язань за минулий період незалежно від призначення платежу, вказаного ПАТ «ЗВАК» є правомірними та такими, що відповідають приписам чинного податкового законодавства, і на що не звернув увагу суд першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що податковий борг у сумі 9562,08 грн. з орендної плати за землю за лютий 2017 року відповідачем у встановленому законом порядку погашено не було.
Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що за ПАТ «ЗВАК» рахується податковий борг у розмірі 9562,08 грн. та вказаний борг має узгоджений характер, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, а рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 808/868/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Стягнути кошти у сумі податкового бору з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб у розмірі 9562 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні) 08 коп. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (код ЄДРПОУ 00194122), які перерахувати за наступними реквізитами: р/р 33216812700277, Місцевий бюджет, код платежу 18010600, код ОКПО 37917236, МФО 813015, банк одержувача: Управління ДКСУ у Приморському районі Запорізької області.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко