Постанова від 03.10.2017 по справі 804/5588/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 рокусправа № 804/5588/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року

у справі № 804/5588/16

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №5090-1302 від 14.06.2016, яким визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 3618,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в податковому повідомленні-рішенні форми «Ф» №5090-1302 від 14.06.2016 зазначено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, однак, позивач не має відношення до вказаної земельної ділянки, не є ні її власником, ні її користувачем, а в Державному земельному кадастрі відсутні дані щодо користування позивача цією земельною ділянкою.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що не зважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежилими будівлями та спорудами, виходячи з пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому податковим органом правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що розмір нежитлових приміщень, якими володіє позивач складає 16,7 кв.м., а не 29 кв.м., як вказано в розрахунках, наданих відповідачем. Крім того, при здійсненні розрахунку розміру податку відповідачем використані дані земельного кадастру за 2004 рік, в той час, як періодом нарахування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є 2016 рік.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивачу - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2002, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижиком О.С. та зареєстрованим в реєстрі за №164, на праві власності належать нежитлові приміщення поз.33,34, розташовані на другому поверсі адміністративного корпусу літ.А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 16,7 кв.м.; в загальному користуванні: а-1 - тамбур поз.1 в приміщенні 1, в А-2 в приміщенні 1 на І поверсі поз.2,3,6,7,8,9, сходова клітина 1-1, на ІІ поверсі поз.24, сходова клітина 1-2, а-1 - ганок.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 14.11.2005 №1015-р «Про присвоєння адрес об'єктам по АДРЕСА_1» із схемою адресації об'єкту - прибудові до адміністративної будівлі присвоєно адресу - АДРЕСА_1, що підтверджено листом Дніпропетровської міської ради від 06.12.2016 №7/11-2349.

14.06.2016 відповідачем - Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №5090-1302, яким позивачу - ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за 2016 рік в розмірі 3618,87 грн.

Як вбачається з розрахунку земельного податку, який міститься в службовій записці контролюючого органу від 17.01.2016 №737 (а.с.26), підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, відповідно до яких ОСОБА_1 має в користуванні земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0029 га, на якій знаходяться нежитлові приміщення, та рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська», яким визначено нормативу грошову оцінку земель м. Дніпропетровська та встановлено базову вартість за 1 кв.м землі. Для розрахунку земельного податку прийнята довідка Державного земельного кадастру від 29.07.2004 № 6113.

Згідно цьому ж розрахунку сума земельного податку ОСОБА_1 визначена в розмірі 2345,91 грн. (а не як в податковому повідомленні-рішенні форми «Ф» №5090-1302 від 14.06.2016 - 3618,87 грн.) і обрахована за формулою (548,31 грн. х 2,37 х 0,83 х 2,5)х 3%, виходячи з наступних даних

548,31 - базова вартість 1 кв.м. землі,

2,37; 0,83; 2,5 - функціональні коефіцієнти (Км2, Км3, Кф, відповідно),

29 кв.м. - площа земельної ділянки,

3% - мінімальна ставка земельного податку.

Згідно застосованих відповідачем даним Державного земельного кадастру для розрахунку плати за землю, наведених Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів в довідці від 29.07.2004 № 6113, яка як, в ній зазначено, діє протягом 2004 року, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 - кадастровий номер НОМЕР_1, зональний коефіцієнт (Км2 )- 2,37, сукупний локальний коефіцієнт (Км3) - 0,83, коефіцієнт функціонального використання - 2,50. Площа земельної ділянки за період з 01.01.2004 по 24.05.2004 - 0,0018 га, за період з 25.05.2004 по 31.12.2004 - 0,0029 га (а.с.26).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65 затверджено:

технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська, розроблену Державним підприємством науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» і. Ю.М.Білоконя;

нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв.м землі - 306,35 грн., яка введена в дію з 01.01.2016.

Відповідач, посилаючись на вказане рішення міської ради від 15.07.2015, в розрахунку земельного податку застосував як базову вартість 1 кв.м землі в Дніпропетровську станом на 01.01.2016 - 548,31 грн. з огляду на інформацію управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську (лист від 17.05.2016 - а.с.49) про індексацію нормативної грошової оцінки земель у відповідності до п.289.2 ст.289 ПК України.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 14 ПК України визначено, що:

плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

За правилами п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.270.1 ст.270 ПК України).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗК України).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі

сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною

ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З огляду на вказані правові норми в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у позивача як власника придбаної нерухомості на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.01.2002 виник обов'язок щодо сплати земельного податку одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці, не зважаючи на те, чи оформлена ця земельна ділянка належним чином, чи ні.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що контролюючим органом не обґрунтований розрахунок земельного податку, в тому числі на вимогу апеляційного суду (ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у даній справі від 19.09.2017).

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За приписами ст.ст.10, 265 ПК України плата за землю належить до місцевих податків.

Відповідно до пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України).

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України).

Відповідно до пп.12.4.3 п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу ІІ цього ж Закону від 24.12.2015 № 909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, визначаючи в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 14.06.2016 суму грошового зобов'язання з земельного податку на 2016 рік, відповідач застосував ставку 3% - відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки як мінімальну ставку земельного податку при цьому без зазначення жодного правового підґрунтя такого застосування (зокрема, відповідного рішення Дніпропетровської міської ради).

Ані на вимогу суду першої інстанції (ухвала суду від 27.09.2016), ані на вимогу апеляційного суду (ухвала суду від 19.09.2017) відповідачем детальний та обґрунтований розрахунок земельного податку не поданий.

Крім того, згідно ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Також відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п.289.3 ст.289 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Як встановлено вище, рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв.м землі - 306,35 грн., яка введена в дію з 01.01.2016.

На запит контролюючого органу стосовно надання остаточної інформації про вартість 1 кв.м землі в м. Дніпропетровську управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську надано інформацію про індексацію нормативної грошової оцінки земель у (лист від 17.05.2016 - а.с.49), визначено, що базова вартість 1 кв.м землі в м. Дніпропетровську станом на 01.01.2016 складає 548,31 грн. (з урахуванням коефіцієнтів індексації).

За правилами п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд вважає, що контролюючим органом не дотримано вимоги ст.286 ПК України, яким встановлений порядок обчислення плати за землю.

При визначенні позивачеві суми грошового зобов'язання з земельного податку в 2016 році відповідачем використано дані довідки Державного земельного кадастру від 29.07.2004 № 6113, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган не звертався до відповідного органу і не отримав даних Державного земельного кадастру у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що свідчить про недотримання контролюючим органом вимог наведеної вище правової норми.

Одночасно, судом встановлено, що розрахунок суми земельного податку позивачу здійснено контролюючим органом з урахуванням функціональних коефіцієнтів - 2,37; 0,83; 2,5 - (Км2, Км3, Кф, відповідно) відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995.

Відповідно до вказаної Методики нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви (п.2-1 Методики).

Розділом 3 цієї Методики встановлено порядок визначення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів за встановленою формулою, згідно якої враховуються коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) - Кф та коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки - Км і який в свою чергу обчислюється за відповідною формулою - Км = Км1 х Км2 х Км3.

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», вказної Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, спільним наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 № 388/12262 (діяв на час спірних правовідносин).

Пунктом 1.7 вказаного Порядку встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться суб'єктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України.

В даному випадку розрахунок земельного податку позивача обраховано контролюючим органом у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка фактично самостійно розрахована податковим органом, а не відповідним територіальним органом Держгеокадастру.

При цьому з наведених вище норм чинного законодавства України не вбачається права податкового органу самостійно вираховувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тому в даному випадку визначення земельного податку виходячи з самостійно вирахуваних податковим органом показників нормативної грошової оцінки земельної ділянки по змісту не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам ст.23 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування, база оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Крім того, як вірно зазначено позивачем, контролюючим органом також не враховано і вимоги пропорційності, передбачені п.286.6 ст.286 ПК України.

Відповідно до п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Тобто, позивач має сплачуватися земельний податок, який визначається виходячи з площі земельної ділянки під належним позивачу об'єктом нерухомості з урахуванням прибудинкової території, належної позивачу, та встановленої для даної ділянки нормативної грошової оцінки.

Як встановлено вище, позивачу належить на праві власності нежилі приміщення, розташовані на другому поверсі адміністративного корпусу літ.А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Всупереч наведеним вище вимогам п. 286.6 ст. 286 ПК України при розрахунку грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, відповідачем не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за вказаною адресою та не обґрунтована площа земельної ділянки - 0,0029 га.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення № 5090-1302 від 14.06.2016, відповідач діяв всупереч закону, необґрунтовано визначив грошове зобов'язання з земельного податку в розмірі 3618,87 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі з'ясував обставини справи, невірно застосував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі № 804/5588/16 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5090-1302 від 14.06.2016.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Попередній документ
69723566
Наступний документ
69723568
Інформація про рішення:
№ рішення: 69723567
№ справи: 804/5588/16
Дата рішення: 03.10.2017
Дата публікації: 26.10.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі: