23 жовтня 2017 рокусправа № 336/2920/17(2-а/336/304/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2017 р. у справі № 336/2920/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - УПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки; зобов'язання призначити пенсію за віком з 12.01.2017 р. відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу по Україні за три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2017 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт вказує на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком через те, що позивачу вже призначено пенсію за вислугу років, яка розраховується відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не звертався до відповідача із заявою встановленої форми про призначення пенсії за віком, як це передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим відповідачем заява позивача розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30.03.2007 р. 12.01.2017 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 17.01.2017 р. позивачеві повідомлено, що при переведенні на інший вид пенсії буде враховуватися показник середньої заробітної плати за 2007 р.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2017 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 р., визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 12.01.2017 р., оформлене листом від 17.01.2017 р.; зобов'язано УПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2017 р.
Листом від 27.04.2017 р. відповідачем повідомлено позивача про недоцільність переходу на інший вид пенсії, що розцінено судом першої інстанції як відмова у призначенні позивачу пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2017 році звернувся до відповідача із заявою про призначення іншого виду пенсії, ніж він отримує, яка передбачена іншим законом, тому позивач має право саме на призначення пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 30.03.2007 р. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особа інженерно-технічного складу робітників і службовець авіації, а також льотно-випробного складу.
У зв'язку з досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 12.01.2017 р. позивачем подана до УПФУ заява про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 9).
Відповідачем не приймалось рішення про призначення позивачу пенсії за віком. Листом № 23/К-1 від 17.01.2017 р. відповідачем повідомлено позивачу про недоцільність переведення на пенсію за віком та у разі такого переведення буде застосовано показник середньої плати за 2007 р. (а.с. 10).
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2017 р. в справі № 336/379/17-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 р., визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 12.01.2017 р., оформлене листом від 17.01.2017 р.; зобов'язано УПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2017 р. (а.с. 22-28).
Листом від 27.04.2017 р. відповідачем повідомлено позивача про повторний розгляд заяви на виконання судових рішень, в якому зазначено про звернення до органу Пенсійного фонду із заявою довільної форми. Також повідомлено позивача, що у разі звернення із заявою відповідного зразка позивача буде переведено на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 р. (а.с. 8).
Вирішуючи спірні правовідносини, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Однак, з матеріалів справи убачається, що позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск:К), де: Зп- заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Поряд із тим, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, у січні 2017 року позивач звернувся до відповідача за призначенням іншого виду пенсії на підставі іншого закону, а не за переведенням з одного виду пенсії на інший у відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що посилається відповідач.
Враховуючи те, що пенсія позивачу згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається вперше, отже для її розміру мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за цим законом, а не формули, які використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за цим законом, на інший.
Таким чином, відповідач при обрахунку пенсії за віком позивача відповідно до Закону № 1058 повинен був застосувати показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2015 та 2014 роки у відповідності до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи апелянта про недотримання саме позивачем порядку звернення за призначенням пенсії колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), згідно з п. 4.1 якого орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при звернення особи з відповідною заявою (додаток 2).
Цим додатком встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить здійснити призначення/перерахунок пенсії.
Дійсно, заява позивача про призначення пенсії за віком від 12.01.2017 р. не відповідає додатку № 2 до Порядку № 22-1.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 р. в справі № 33/379/17-а встановлено, що 12.01.2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 40 Закону № 1058-ІV, складену у довільній формі, на яку пенсійним органом надано відповідь в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян». Разом з тим, відповідачем при зверненні позивача до пенсійного органу із вищевказаною заявою така заява прийнята без будь-яких зауважень щодо її невідповідності встановленому зразку, не надано йому будь-яких інших бланків для заповнення, а тому у нього на час подання заяви з долученими документами були підстави вважати її належним чином оформленою.
Також судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено, що відповідач фактично розглянув заяву позивача за приписами Закону України «Про звернення громадян», а не по суті, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції погодив висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.01.2017 р. про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
Відповідачем фактично судові рішення не виконані, оскільки повторно заява позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду про протиправність відмови у призначенні позивачу пенсії за віком не розглянута, а направлено позивачу лист, якій містить викладення формальних обставин для не розгляду заяви про призначення пенсії за віком.
Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, колегія суддів вказує на те, що недотримання позивачем приписів Порядку № 22-1 не перешкоджало УПФУ розглянути заяву позивача по суті.
Відповідачем в порушення приписів стаття 129-1 Конституції України, за якими суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання, а також положень ч. 1 ст. 255 КАС України, відповідно до яких постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, не виконані судові рішення, що набрали законної сили, заява позивача з урахуванням висновків суду не розглянута.
Отже, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій в частині відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, тобто за 2014, 2015, 2016 роки, з часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2017 р. у справі № 336/2920/17 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2017 р. у справі № 336/2920/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко