18 жовтня 2017 рокусправа № 199/4231/17(2-а/199/168/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.
За участю представників:
Позивача - не з'явився
Відповідача - Порохня Д.А.( довіреність від 20.01.2017 №906/01/33)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 р.
у справі № 199/4231/17(2-а/199/168/17)
за позовом ОСОБА_2
до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі
про визнання бездіяльності та дій відповідача протиправними, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та скасувати рішення відповідача, викладене в листі № А100/03/15 від 01.02.2017 року про відмову провести позивачу перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року; зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в місті Дніпрі провести позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року із розрахунку 88% від грошового утримання судді у розмірі 29920 грн. 00 коп. відповідно до довідки апеляційного суду Дніпропетровської області №7-516-С від 19.12.2016 року та виплатити щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період, починаючи з 01.12.2016 року; визнати протиправними дії відповідача відносно проведеного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з обмеженням максимальним розміром за цей період - 10740 грн., провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у період з 01 січня 2017 року по 4 січня 2017 року із розрахунку 88% від грошового утримання судді у розмірі 29920 грн. 00 коп., відповідно до довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-516-С від 19.12.2016 року та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період, починаючи з 01.12.2016 року.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, згідно якої особа, просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року № 131/к виключено зі складу суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку із поданням за яви про відставку.
16.09.2016 року на підставі особистої заяви позивача, Лівобережним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% від 23 861,20 грн.
19 грудня 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2016 року, відповідно до довідки апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року №7-516-С, у зв'язку з підвищенням судової винагороди працюючим суддям, згідно з якою заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01.12.2016 року становить 29920 грн.
Листом відповідача №А100/03/15 від 01.02.2017 року відповідачем повідомлено про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 грудня 2016 року, у зв'язку з тим, що не врегулювань чинним законодавством проведення відповідних перерахунків.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», (в редакції на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.
Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Дія положень частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року по суті та змісту повинна бути застосована до спірних відносин позивача, до його права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у процентному відношенні до грошового утримання суддів, працюючих на відповідних посадах на сьогодення.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Отже враховуючи зазначене, а також те, що згідно з довідкою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року №7-516-С, станом на 01 грудня 2016 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці в грудні 2016 року збільшилась та становить 29920 грн., позов підлягає задоволенню в частині вимог зобов'язання відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача відповідно до довідки апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року №7-516-С, починаючи з 01.12.2016 року.
Посилання апелянта на те, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання, призначеного (перерахованого) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може перевищувати 10740,00 грн., оскільки рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, яким визнано неконституційною вказану норму закону в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів», стосувалося виключно Закону № 2453-VI від 07.07.2010 року, який втратив чинність, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI.
Згідно з пунктом 6.1 вказаного рішення, вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці (третє речення частини пятої статті 138 Закону №2453, стаття 2 Закону №3668), Конституційний Суд України виходив з того, що у рішенні від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям.
Таким чином, однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать ч.1 ст.126 Основного Закону України, що свідчить про необґрунтованість посилань відповідача на поширення висновків рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року лише на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI.
При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить жодних обмежень щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке перераховується.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність не проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з грудня 2016 року та січень 2017 року.
Відповідно до частини 2 статті 200 КАС України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не стосуються предмету спора по цій справі.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 р. у справі № 199/4231/17(2-а/199/168/17) - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлений 20.10. 2017 року
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак