04 жовтня 2017 року справа № 804/16577/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, стягнення 13140 грн. та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі, визначеному згідно ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 належних їй надбавок і доплат до посадового окладу за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р., виходячи з розміру посадового окладу, визначеному згідно ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач (Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на те, що з 26.10.2014 року по 09.09.2015 рік Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16.01.2014 року № 719 «Про державний бюджет України на 2014 рік» та №80 видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч. 1 ст. 144 Закону України №2453, ч. 1 ст. 147 Закону України № 2453 (у редакції з 28.03.2015 року) не передбачено, ТУ УДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не має правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено КМУ.
Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що положення Бюджетного кодексу України та законів України «Про державну службу», «Про оплату праці» не мають вищої юридичної сили при визначенні розміру оплати праці працівників апарату місцевих судів, оскільки розмір та порядок обчислення посадових окладів працівників апарату місцевих судів врегульований Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності з 28.03.2015 року, який містить спеціальні норми з питань оплати праці працівників апарату місцевих судів та саме цей закон підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 з 23.07.2013р. є державним службовцем, працює у апараті Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська на посаді секретаря судового засідання, яка віднесена до УІ категорії державних службовців (відповідно до редакції Закону України "Про державну службу № 3723-ХІІ), що підтверджується відомостями, які містяться у копії трудової книжки позивача (а.с.11).
Згідно довідки ТУ ДСА України у Дніпропетровській області № 1590 від 15.09.2015р. посадовий оклад позивача становив 1218 грн. (а.с.12).
Позивач вважає, що її посадовий оклад повинен становити з 30.06.2015р. - 3654 грн., а з 09.09.2015р. по 31.12.2015р. - 4134 грн., тобто у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді, а тому звернувся з позовом та просить стягнути з Відповідача-2 недоплачену суму посадового окладу з період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. у сумі 13140 грн., а також просить зобов'язати Відповідача-2 здійснити перерахунок і виплату належних позивачеві надбавок та доплат до посадового окладу за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р., виходячи з розміру посадового окладу - 3 (три) мінімальних заробітних плати згідно ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), який набрав чинності з 28.03.2015р.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Посилаючись на те, що з 26.10.2014 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а з 29.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, і встановлено норму, за якою розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців, позивач вважає неправомірною виплату їй заробітної плати без урахування збільшеного з 26.10.2014 розміру посадового окладу працівника апарату суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
За приписами ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції на момент звернення позивача до суду) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.
В свою чергу у ч.1 ст.148 вказаного Закону Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Спір між сторонами виник з приводу застосування абз. 2 ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, ч.1 ст.147 цього Закону у редакції з 28.03.2015 та положень вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.
Відповідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI в редакції, що діяла до 26.10.2014, розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
За правилами ст.. 98 КЗпП України, ч.1 ст.13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ч.2 ст.13 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.8 вказаного Закону умови розміру оплати праці суддів визначаються законом.
26.10.2014 набрали чинності певні положення Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, в тому числі, п.5 розділу XII «Прикінцеві положення» (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділ XІII «Перехідні положення» (п.1 "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру").
Цим Законом внесено зміни до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом N 2453-VI.
29.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції і у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
Вказані норми узгоджуються з положеннями наведених вище ч.ч.7, 8 ст.33 Закону України № 3723-XII «Про державну службу» та ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» в частині повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення умов та розмірів оплати праці державних службовців.
За правилами ст.142 Закону № 2453-VI (у редакції до 28.03.2015) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА.
Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.143 Закону № 2453-VI).
Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VI у редакції з 28.03.2015.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», який набрав чинності 01.01.2015, визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 (у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Законом України № 217-VIII від 02.03.2015) установлено, що норми і положення Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII.
Даним Законом № 79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, на час виникнення спірних відносин Схема посадових окладів працівників апарату суду затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, зокрема додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644, згідно яким місячний посадовий оклад (коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду) старшому секретарю суду встановлений в розмірі 0,3. Відповідно до примітки цього додатку у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Отже, делеговані Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів реалізовані лише у вересні 2015 року шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.
При цьому, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону N 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону N 192-VIII обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.30 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.
В свою чергу, за приписами п.2 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на судову владу.
Разом з тим в абз.1 ч.1 ст.48 БК України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлювались певні видатки з кредитування Державного бюджету України, у т. ч. видатки на судову владу, при цьому вказані Закони не передбачали видатків на виконання приписів абз.2 ч.1 ст.144 Закону № 2453-VI (у редакції Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014) та абз.2 ч.1 ст.147 в редакції з 28.03.2015, отже відповідач як розпорядник бюджетних коштів, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Такий же висновок щодо застосування норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 12.07.2016 у справі № 21-1726а16 (820/4648/15) і відповідно до ст.244-2 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у спірних правовідносинах здійснював нарахування заробітної плати позивачу у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, не з мотивів відсутності коштів, а у зв'язку з відповідним правовим врегулюванням, згідно якому повноваження щодо встановлення розміру виплат, передбачених ч.1 ст.144 Закону № 2453-VI (абз.2 ч.1 ст.147 в редакції з 28.03.2015), передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а отже виконуючи обов'язки щодо нарахування заробітної плати працівникам апарату суду у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідач діяв в межах та з дотриманням чинного на час такого нарахування законодавства.
Не будучи головним розпорядником бюджетних коштів, відповідач не наділений повноваженнями самостійно без збільшення видатків з Державного бюджету України встановлювати та здійснювати перерахунок посадового окладу працівників апарату суду,
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року - скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко