18 жовтня 2017 рокусправа № 212/7509/16-а 2-а/212/51/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Чабаненко С.В. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року у справі № 212/7509/16-а (2-а/212/51/17) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі відповідач) щодо відмови у врахуванні матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у складі заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії при розрахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, починаючи з 02.08.2013 року з урахуванням у складі заробітної плати виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у складі заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд визнав неправомірними дії Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови включити суму одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення в заробітну плату для призначення пенсії позивача. Зобов'язав відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачці пенсії з урахуванням суми одноразової матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення з 01 січня 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду не погодилася позивач та подала апеляційну скаргу. В скарзі посилається на те, що суд невірно визначив період, з якого мають бути поновлені її порушені права. Вказує, що оскільки суд у рішенні визначив дату, з якої має бути проведено перерахунок, а саме з 01.01.2017року, відповідач здійснив перерахунок пенсії, застосувавши вже нову редакцію Закону України «Про державну службу». Такі дії призвели до зменшення розміру пенсії, оскільки розрахунок проведено не з 80% сум заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а з 60%.
Відповідачем були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача. В запереченнях відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому порядку.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач з 02.08.2013 року перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% від заробітку (а.с.39).
31.10.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру призначеної пенсії з урахуванням виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в підтвердження чого надала довідки про складові заробітної плати (а.с.07-08).
Листом від 11.11.2016 року позивачку повідомлено про відсутність законних підстав для перерахунку її пенсії (а.с.6).
Позивач, вважаючи відмову відповідача у здійсненні перерахунку її пенсії протиправною, звернулася до суду з позовом про зобов'язання останнього провести перерахунок на підставі поданих нею довідок про складові заробітної плати та сум, з яких нараховувалися та сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача, з огляду на що позов задовольнив.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачці) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка має право на розрахунок розміру пенсії з урахуванням виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань.
Визначаючи період, з якого мають бути поновлені порушені права позивача, суд враховував положення ст.99 КАС України та вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 щодо встановлення обмежень на виплату та перерахунок пенсій, з огляду на що обґрунтовано визначив період, з якого має бути здійснено перерахунок та виплата пенсії позивачці, а саме 01.01.2017року.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача в апеляційній скарзі фактично зводяться до її незгоди з порядком виконання відповідачем рішення суду та проведеним перерахунком із зменшенням розміру пенсії, а не з висновками суду першої інстанції в оскарженій частині постанови. Проте, дії зі зменшення відсоткового розміру призначеної пенсії не були предметом оскарження та судом не надавалася оцінка таким діям відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції в оскарженій частині - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року у справі № 212/7509/16-а (2-а/212/51/17) - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.А. Щербак