ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 жовтня 2017 року письмове провадження № 826/2927/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіборд»
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації державної адміністрації),
Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.01.2017 року № 62 в частині відмови ТОВ «Мультіборд» у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 12473-08 та № 22530-08;
- зобов'язати виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) продовжити ТОВ «Мультіборд» строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 22473-08 та № 22530-08 строком на 5 (п'ять) років.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядження №62 від 26.01.2017 року в частині, що стосується позивача, прийняте з порушенням норм чинного законодавство у сфері розміщення зовнішньої реклами та сфері видачі документів дозвільного характеру (в тому числі з порушенням законодавчо встановленого строку), порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Мультіборд», а тому підлягає скасуванню в зазначеній частині. Також позивач вважає, що відповідачем окрім порушення строків прийняття рішення про видачу дозволу за результатами розгляду заяв товариства, були також порушені норми закону, оскільки в самому рішенні про відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами не наведено жодних підстав для такої відмови.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що прийняття рішення про продовження строку дії документу дозвільного характеру є правом відповідача, а не його обов'язком. Крім того, позитивний висновок (пропозиція, розпорядження про надання дозволу) можливе лише у разі, коли подані заявником документи відповідають усім встановленим вимогам щодо надання дозволу на право на провадження певних дій, адже чинне законодавство не передбачає обов'язку дозвільних органів надати документ дозвільного характеру виключно на тій підставі, що ним подані необхідні документи за переліком.
Крім того, на думку відповідача, ним не було допущено порушень вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки Законами України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів» та «Про місцеве самоврядування в Україні», які є спеціальними законодавчими актами, що регулюють спірні правовідносини у сфері розміщення зовнішньої реклами, не встановлено граничних строків для прийняття виконавчим органом місцевої ради рішення про надання права на встановлення такого елементу благоустрою, як засоби зовнішньої реклами. Крім того, як стверджує представник відповідача, наведеними спеціальними законами не передбачено процедури видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами за принципом мовчазної згоди.
Представник Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
ТОВ «Мультіборд» отримало дозволи на розміщення зовнішньої реклами, а саме:
- №22473-08, на розміщення об'єкта зовнішньої реклами за адресою: м. Київ, вул. Петлюри (Комінтерну), 25 навпроти автостоянки, строк дії до 08.04.2015 року).
- №22530-08, на розміщення об'єкта зовнішньої реклами за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 20/2, строк дії до 08.04.2015 року).
Відповідно до розпорядження КМДА від 26.01.2017 року №62 "Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами" згідно з додатком до нього відмовлено в продовжені строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами ряду підприємствам, серед яких, зокрема ТОВ «Мультіборд» №22473-08, №22530-08.
Позивач вважає протиправним вказане розпорядження, оскільки ТОВ «Мультіборд» виконало всі передбачені діючим законодавством дії для продовження строку дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а тому у відповідачів не було законних підстав для відмови у продовжені строку таких дозволів.
Тому, незгода позивача із вказаним розпорядженням в частині, що порушує його права та законні інтереси, зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
У відповідності до положень статті 1 Закону України "Про рекламу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.
Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений у частинах 3 і 4 вказаної статті Закону, та є вичерпним.
Відповідно до частини першої статті 4№ Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, правовідносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, врегульовані Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (надалі по тексту - Типові правила).
Відповідно до пункту 1 Типових правил вони також визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Пунктами 2, 3, 5, 6 і 9 Типових правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
До повноважень робочого органу, зокрема, належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.
Процедура розгляду заяв на одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, оформлення такого дозволу та прийняття виконавчим органом ради у встановлений строк рішення про надання дозволу передбачена у пунктах 10 - 20 Типових правил. Зокрема, пунктами 19, 20 Типових правил встановлено, що робочий орган протягом не більш як двох робочих днів з дати одержання від органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення.
Виконавчий орган ради протягом одного робочого дня з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.
Як зазначено у пунктах 23, 24 Типових правил дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.
Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Можливість продовження дії вже виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами передбачена пунктом 29 Типових правил, за змістом якого строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.
У такому ж порядку продовжується строк дії дозволів, наданих до набрання чинності цими Правилами.
Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством.
Перелік підстав для відмови у наданні дозволу наведений у пункті 22 цих Типових правил, а саме у наданні дозволу може бути відмовлено у разі, коли: оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам; у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості.
Крім того, порядок продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами по місту Києву регулюється пунктами 9.1-9.6 розділу ІІ Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253 (далі - Порядок №37/6253), а саме пунктом 9.1 якого передбачено, що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається державним адміністратором за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року №1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру" (із змінами і доповненнями), не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу разом із оригіналом зареєстрованого дозволу.
Разом із заявою на продовження строку дії дозволу розповсюджувач реклами надає: - висновок (виданий підприємством, установою чи організацією, які мають відповідні ліцензії) щодо відповідності встановленого РЗ вимогам безпеки його розміщення та використання протягом строку, на який продовжується дозвіл, а також завірену належним чином копію ліцензії розробника цього висновку, що підтверджує право останнього надавати такі послуги (роботи); - лист-погодження від власника (балансоутримувача) місця розташування РЗ або уповноваженої ним особи щодо відсутності заперечення на розміщення РЗ на строк продовження дії дозволу; - документ (акт звірки взаєморозрахунків), який підтверджує відсутність заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами, на розміщення РЗ якого раніше було надано дозвіл за договором на право тимчасового користування місцем.
Пунктом 9.2 розділу ІІ Порядку №37/6253 визначено, що дозвільний орган протягом п'яти робочих днів з дати одержання заяви державного адміністратора про продовження строку дії дозволу розглядає її та надає пропозиції з проектом відповідного розпорядження до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для прийняття рішення.
Продовження строку дії дозволу допускається за умови відповідності місця розташування та типу РЗ схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку.
Як зазначено у пункті 9.5 розділу ІІ Порядку №37/6253, у випадку прострочення терміну подачі заяви на продовження строку дії дозволу, невідповідності типу РЗ, місця його розташування технологічній схемі (конструктивній) схемі РЗ, розповсюджувач реклами оформляє новий дозвіл згідно з вимогами цього Порядку.
Згідно з пунктами 9.3, 9.6 розділу ІІ Порядку №37/6253 виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) протягом п'яти робочих днів з дати одержання від дозвільного органу зазначених пропозицій розглядає та приймає відповідне рішення про продовження строку дії дозволу або про відмову у його продовженні.
Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством.
Суд звертає увагу, що згідно з Регламентом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 08 жовтня 2013 року №1810 (далі по тексту - Регламент), виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Згідно з пунктом 1.1 Регламенту виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на основі та на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших актів законодавства України, а також за власною ініціативою видає розпорядження в межах функцій органу місцевого самоврядування та функцій місцевого органу виконавчої влади.
Таким чином, з наведеного в сукупності вбачається, що рішення (розпорядження) про продовження строку дії дозволу або про відмову у його продовженні за результатом розгляду документів розповсюджувачів реклами на продовження строку дії дозволу приймається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) на підставі пропозицій, отриманих від дозвільного органу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.
В даному випадку суд зазначає, що оскаржуване розпорядження, крім загальних посилань на назву законодавчих актів, а саме: Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; Закону України "Про рекламу"; Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"; Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067; розділу II Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253; Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року №20/7357, не містить визначення конкретних причин відмови позивачам у продовжені строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та конкретних норм законодавства, які слугували для такої відмови.
Так само під час судового розгляду причини для відмови у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідачем 1 не наводились.
В ході розгляду справи відповідачами також не доведено, а судом не встановлено обставин порушення строку подачі позивачем заяв про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, недостатності чи невідповідності поданих позивачем документів, невідповідності місць розташування та типу РЗ схемі розміщення рекламоносіїв, невідповідності технологічній схемі (конструктивній) схемі РЗ, інших обставин порушення позивачем Порядку розміщення реклами в м. Києві, які б могли слугувати підставою для відмови у продовжені строку дії дозволу.
Натомість, наявними у справі доказами підтверджується, що згідно з описами документів, прийнятих від ТОВ "Мультіборд", останнє з метою продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами подало відповідачу по кожному дозволу наступний пакет документів: заява щодо продовження терміну дії дозволу; оригінал зареєстрованого дозволу; експертний висновок; завірена належним чином копія ліцензії розробника; лист-погодження від власника (балансоутримувача) місця розташування рекламного засобу, що він не заперечує відносно подальшого розміщення РЗ; акт взаєморозрахунків, що загалом узгоджується із вимогами пункту 9.1 розділу ІІ Порядку №37/6253.
Викладені у письмовому запереченні проти позову доводи відповідача 1, зокрема щодо відсутності у відповідача обов'язку по продовженню строку дії договору на розміщення рекламного засобу; ненадання позивачем доказів, які б підтверджували відповідність поданих позивачем документів, документам, що подавалися відповідача тощо, не підтверджуються документально та нормативно і не доводять правомірності відмови позивачу у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Таким чином, беручи до уваги те, що згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачами підстав для відмови у продовжені строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного розпорядження та необхідність скасування його в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІБОРД» у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 22473-08 та № 22530-08.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) продовжити товариству з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІБОРД» строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 22473-08 та № 22530-08, суд виходить із наступного.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження по прийняттю рішення про продовження строку дії дозволу або про відмову у його продовженні, належать виключно виконавчому органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), який, у разі відмови у продовженні дії дозволу видає відповідне розпорядження, отже наділений дискреційними повноваженнями.
Крім того, суд зазначає, що згідно із абз. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 6 ст. 4-1 Закону № 2806-IV, принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Згідно з абз. 7 ч. 5 ст. 4-1 Закону № 2806-IV, письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно ч. 1, 2 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Виходячи з положення ч. 2 ст. 162 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення.
Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції дозвільного органу та своїм рішенням зобов'язувати останнього надавати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження дозвільного органу щодо надання таких дозволів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією податкових органів.
Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 у справі № К/800/62158/13.
Крім того, в п. 14 листа Верховного суду України від 29.10.2008 №19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути питання, а не приймати рішення, оскільки суд не наділений такими повноваженнями.
Враховуючи на наведене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про продовження строку дії дозволів не можуть бути задоволені, оскільки суд не наділений повноваженнями зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати відповідні рішення.
Водночас, з метою належного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) повторно розглянути питання щодо продовження товариству з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІБОРД» строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 22473-08 та № 22530-08 у відповідності до вимог Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253. При цьому суд враховує, що такий спосіб захисту прав позивача не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача на продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного розпорядження в частині, що стосується позивача, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Мультіборд» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіборд» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 січня 2017 року №62 "Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами", в частині відмови в продовжені строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультіборд» № 22473-08 та № 22530-08.
3. Зобов'язати виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути питання щодо продовження ТОВ «Мультіборд» строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 22473-08 та № 22530-08
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІБОРД» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій