ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 жовтня 2017 року м. Київ № 826/13308/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до треті особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича ОСОБА_4, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.04.2017, індексний номер: 34660543; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2017, індексний номер: 96782037; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.05.2017, індексний номер: 35317455; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 06.04.2017 № 34660543 про реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 68,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною 06.04.2017 за ОСОБА_4; cкасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 17.05.2017 № 96782037 про реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 68,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Світланою Іванівною 17.05.2017 за ОСОБА_4; cкасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 23.05.2017 № 35317455 про реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 68,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем за ОСОБА_4.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору є скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які прийняті на підставі договору іпотеки від 23.12.2008 № 7939, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 17.04.2017 № 186 та кредитного договору від 23.12.2008 № 0001/08-CLNvW, якими за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Водночас, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.04.2005 реєстраційний номер 1600 ОСОБА_5 відчуджено на користь позивача квартиру АДРЕСА_1.
При цьому, обгрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 14.07.2017, серія та номер 186, не може бути підставою для відчуження квартири через те, що право вимоги на грошові кошти не передбачає перехід права власності від однієї особи до іншої особи без згоди сторін. Такий договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором жодного відношення ні до позивача, ні Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" не має.
Крім того, позивач зазначає, що договір про відступлення прав вимоги, не може бути визнанний легітимним, оскільки після припинення діяльності банку-кредитора, з яким укладено іпотечний договір, після 14.03.2017, майно банку, що знаходилося на ліквідаційному балансі банку підлягало продажу, однак, як стверджує позивач, квартира АДРЕСА_1, не обліковувалася на балансі, а отже не підлягала продажу.
Таким чином, підставою для звернення до суду з даним позовом, зокрема, є твердження позивача про те, що зазначена квартира належить останньому на праві власності.
В пунктах 26 та 27 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" зазначено, що право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК України (ст. 396 ЦК України), тому такі спори з урахуванням вимог ст. 15 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень). Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно з ст. 19 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до ч. 1 ст. 21, ст. 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Отже, позивач ставить перед судом питання про вирішення спору щодо права власності на об'єкт нерухомого майна між ним та ОСОБА_4.
Крім того, з позовної заяви видно, що позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на норми ЦК України, які стосуються права власності.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 334 ЦП України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що на підставі договору іпотеки від 23.12.2008, серія та номер 7939, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбаланом Н.Р. за третьою особою ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України до юрисдикції цивільного судочинства належить розгляд справ щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Таким чином, аналіз зазначених фактичних обставин дає підстави для висновку, що оспорюваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на квартиру і право власності на яку може бути визнано судом.
Реєстрація права власності є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно. Водночас реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять права, зокрема, на майно і полягають саме в офіційному визнанні державою цих фактів.
При цьому, позивач, оспорюючи офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття третьою особою речових прав на нерухоме майно, намагається відновити своє право власності шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єкта владних повноважень, який від імені держави здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту права.
Оскільки оскаржувані реєстраційні дії в цій справі здійснено на основі юридичних фактів, щодо яких існує спір про право цивільне, то захист таких прав має здійснюватися за правилами цивільного судочинства. В межах вирішення такого спору можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно (за наявності для цього підстав). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 24.01.2017 у справі № 21-1559а16 та від 31.01.2017 у справі № 1237а16.
Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України, висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постановах, прийнятих за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 109 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно.
3. Суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства
4. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
5. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.С. Пащенко