18 жовтня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1540/17
Чернігівський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Кожемяки Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу № 825/1540/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Північного офісу Держаудитслужби про стягнення коштів, -
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Північного офісу Держаудитслужби про стягнення коштів в розмірі 45150,15 грн.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 вказав на те, що роботодавцем, в порушення вимог пункту 7 статті 20 та пункту 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», при його звільненні не була виплачена допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду. Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 стягнуто з Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на користь позивача не виплачену допомогу, але на даний час рішення суду не виконано. Таким чином, позивач вважає, що оскільки роботодавцем при звільненні позивача не проведено повного розрахунку, то на підставі статті 117 КЗпП України на його користь має бути стягнуто середній заробіток за весь час затримки належної йому суми, яка на дату звернення до адміністративного суду складає 45150,15 грн.
Позивач на судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи, належним чином повідомлений.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в адміністративному позові (а.с.4-5).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, шо до спірних правовідносин положення статей 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, оскільки позивач фактично оскаржує несвоєчасне виконання судового рішення. При цьому вказав, що відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» судове рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, встановленому Законом України» Про гарантії щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 Державну фінансову інспекцію у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Північного офісу державної аудиторської служби. Отже Північний офіс Держаудитслужби є правонаступником Державної фінансової інспекції у Чернігівській області.
ОСОБА_3 в період з 28.07.2015 по 27.09.2016 працював у Державній фінансовій інспекції у Чернігівській області.
При звільненні позивача, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», роботодавець повинен був виплатити ОСОБА_3 допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Однак така допомога не була виплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Чернігівській області про стягнення коштів в судовому порядку.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі № 825/224/17 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі № 825/224/17 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено. Визнано неправомірними дії Державної фінансової інспекції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_3 допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Стягнуто з Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, що складає 25912 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 26 коп. Визнано неправомірними дії Державної фінансової інспекції в Чернігівській області щодо не проведення повного розрахунку в день звільнення з ОСОБА_3 в частині невиплати допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати та стягнуто з Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 53787 (п'ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 57 коп. за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 змінено спосіб та порядок виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі № 825/224/17 шляхом зміни боржника з Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на Північний офіс Держаудитслужби. Ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 набрала законної сили.
Станом на день подання адміністративного позову позивач зазначає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі № 825/224/17 не виконана, у зв'язку з цим звернувся з даним позовом до суду. Предметом розгляду у дані справі є застосування до відповідача положень статті 117 КЗпП України.
Надаючи правову оцінку обставина справи, суд зазначає таке.
За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки; вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум; відсутність спору про розмір таких сум. При наявності наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, що складає 25912 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 26 коп. виникло внаслідок прийняття рішення суду у справі № 825/224/17. Так, зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі № 825/224/17 вбачається, що позивач відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набув право на отримання допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.
Враховуючи приписи статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що право позивача на допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати виникло з набранням законної сили рішення суду від 12.04.2017 у справі № 825/224/17.
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статей 116, 117 КЗпП України, суд зазначає, що допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, присуджена судом за наслідками встановлення під час розгляду факту порушення роботодавцем Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має іншу правову природу і за своєю суттю є відповідальністю роботодавця перед працівником за порушення його прав, та стягнення коштів, присуджених позивачу судовим рішенням в адміністративній справі № 825/224/17, має здійснюватися на загальних підставах, зокрема добровільно або якщо боржник відмовляється здійснити перерахунок відповідних сум - у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У порядку цього ж Закону має вирішуватись питання відповідальності боржника за несвоєчасне виконання (виконання не у повному обсязі) рішення суду про стягнення відповідних сум.
Отже, після ухвалення судом рішення про стягнення допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати та звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і положення статті 117 КЗпП України до таких правовідносин застосовуватись не можуть.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дія статті 117 КЗпП України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає, оскільки допомога у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, присуджена судом позивачу, не є заробітною платою та не є виплатою, яка була нарахована позивачу, але не була виплачена при його звільненні.
Більше того, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.04.2010 зазначив наступне. «… 56. Незважаючи на відмінності в результатах проваджень проти СМЗ та СМСК виявляється, що доводи заявниці не було прийнято судами. Зокрема, рішення суду від 15.06.1999 та 26.11.2003 щодо відмови в задоволенні позовних вимог заявниці ґрунтувалися на тому, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю могла вимагатись заявницею лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати рішеннями від 08.07.1997 та 25.05.1998 та що тримісячний строк для вчинення процесуальних дій розпочався з цих дат (див., зокрема, пункт 15 вище). З прийняттям цих рішень статті 116 та 117 Кодексу законів про працю більше не застосовуються у справі заявниці, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію було замінено на зобов'язання виконати судові рішення на користь заявниці, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. 57. У зв'язку з вищенаведеним Суд зазначає, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв'язку з цим Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (частина перша статті 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом. 65. З огляду на тлумачення судами відповідного національного законодавства у справі заявниці Суд вважає, що вимоги заявниці щодо компенсації за період з 08.07.1997 по 18.03.1999 не мають жодного правового підґрунтя (див. пункти 56 і 57 вище). Зокрема, стаття 117 Кодексу законів про працю не могла бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена заявниці за рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з статтею 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (частина перша).
Таким чином, в контексті конкретних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, відповідно, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя І.І. Соломко