ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 жовтня 2017 року № 826/18217/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Борсуковської А.О.,
за участю сторін:
позивача - Білявського О.В.,
представника відповідача - Місяць В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Служби зовнішньої розвідки України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ, відповідач) про визнання дії та бездіяльності посадових осіб Служби зовнішньої розвідки України/Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо розгляду заяви позивача від 23.02.2016 року про надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО протиправними; визнання протиправним та скасування рішення, яке виразилось у одноособовій відмові позивачу листами від 30.06.2016 року №4/2/2-4206цт та від 04.07.2016 року №4/2/2-4273дск у наданні статусу учасника бойових дій Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України; а також зобов'язання відповідача повторно розглянути Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України питання щодо надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО та надати цей статус позивачу з 24.03.2016 року із видачею відповідного документу.
Позивачем 25.09.2017 року подано заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, у якій він просив змінити пункт 5 прохальної частини позовної заяви, шляхом викладення її у наступній редакції: "зобов'язати відповідача повторно розглянути Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України питання щодо надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО позивачу".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на те, що у період з 07 по 15 жовтня 2015 року відповідно до Плану-завдання від 30.09.2015 року №11/6732 (таємно) та на підставі Розпорядження СЗРУ від 02.10.2015 року №585 (таємно), у складі оперативної групи із трьох співробітників брав участь у цільовому виїзді (відрядження) до підпорядкованих департаменту територіальних підрозділів, а саме - до підрозділів з дислокацією у містах Сєверодонецьк та Маріуполь, а також до інших населених пунктів у зоні відповідальності цих підрозділів (Краматорськ, Слов'янськ, тощо), розташованих в зоні антитерористичтої операції (далі - АТО), де виконував низку завдань, передбачених статтею 3 Закону України "Про Службу зовнішньої розвідки України". Вказане, на його думку, є підставою для отримання довідки про безпосередню участь в АТО, про що позивач подав відповідну заяву з додатками до неї, у відповідності до вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операцій, забезпеченні її проведення" (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413, до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнень до них, вважає порушеним строк та порядок розгляду такої заяви та просить зобов'язати відповідача у відповідності до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-ХІІ та Порядку.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв на підставі закону та у межах наданих йому повноважень для прийняття такого рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як встановлено судом, у період з 07 по 15 жовтня 2015 року відповідно до Плану-завдання від 30.09.2015 року №11/6732 (таємно) та на підставі Розпорядження СЗРУ від 02.10.2015 року №585 (таємно), у складі оперативної групи із трьох співробітників брав участь у цільовому виїзді (відрядження) до підпорядкованих департаменту територіальних підрозділів, а саме - до підрозділів з дислокацією у містах Сєверодонецьк та Маріуполь, а також до інших населених пунктів у зоні відповідальності цих підрозділів (Краматорськ, Слов'янськ, тощо), розташованих в зоні антитерористичної операції (далі - АТО), де виконував низку завдань, передбачених статтею 3 Закону України "Про Службу зовнішньої розвідки України".
За результатами відрядження складено Довідку (Звіт) від 06.11.2015 року №11/2/7681 (цілком таємно).
Позивач 23.02.2016 року звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України з заявою про надання статусу учасника бойових дій, які зареєстровані за №1579 від 24.02.2016 року (цілком таємно).
З огляду на те, що Комісією тривалий час не вирішувалося питання щодо розгляду заяви позивача, останній 16.06.2006 року звернувся з повторною заявою №11/2/8717дск, де зазначив про порушення строку розгляду його заяви.
З пояснень позивача вбачається, що листом від 30.06.2016 року №4/2/2-4206цт позивача повідомлено про залишення його заяви від 23.02.2016 року без розгляду. У відповідь на заяву від 16.06.2016 року відповідачем надіслано лист, яким повідомлено про те, що в діях позивача не вбачається дій, пов'язаних з особистою участю в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) та виконанням завдань АТО у районах її проведення.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка виразилась у несвоєчасному розгляді заяви про надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Так, нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідний Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Пунктом 4 Порядку визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Так, пунктом 5 Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.
За змістом пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Відповідно пункту 8 Порядку у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.
З огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, якими, згідно з пункту 2 Порядку, є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.
При цьому слід зазначити, що у відповідності до пункту 6 Порядку, голова СЗРУ у місячний строк, у разі завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язаний подати на розгляд комісії, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Судом встановлено, що позивач уже є учасником бойових дій, про що йому видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.03.2003 року.
Крім того, Головою СЗРУ позивачу видана довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за формою згідно з додатком №1 до Порядку.
Відповідно до пункту 5 Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженого наказом СЗРУ від 19.08.2015 року №302 (далі - Положення), Комісія зобов'язана розглядати рапорти (заяви) співробітників СЗРУ та інших осіб, що надійшли до Комісії, у місячний строк. Пунктами 13 Положення встановлено, що рішення з усіх розглянутих Комісією питань заносяться до протоколу.
Разом з тим, у місячний строк з дня надходження документів позивача відповідачем рішення щодо надання статусу учасника бойових дій не прийнято, чим порушено вимоги Положення, а відтак вбачається протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про встановлення статусу учасника бойових дій.
Крім того, будь-яке рішення Комісії за результатами звернення позивача у справі відсутнє, відповідачем до суду такого не надано. Натомість лист від 30.06.2016 року №4/2/2/4206, яким позивачу повернуто матеріали його заяви та лист від 08.09.2016 року №5/2/7912-П за підписом Голови Служби зовнішньої розвідки України, на переконання суду, не можуть вважатися такими рішеннями, відтак спірна заява позивача фактично є нерозглянутою належним чином та у встановлений законодавчими нормами спосіб.
Оскільки заяву позивача про встановлення учасника бойових дій відповідач не розглянув, та відповідного рішення не прийняв, суд зобов'язує останнього розглянути заяву згідно з вимогами чинного законодавства України.
Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, а також доводи сторін у справі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Служби зовнішньої розвідки України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.02.2016 року про надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО.
Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Служби зовнішньої розвідки України повторно розглянути питання щодо надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО ОСОБА_1 відповідно до заяви від 23.02.2016 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Є.В. Аблов