17 жовтня 2017 року Справа № 803/1041/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Копка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного Управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №б/н за формою «ПС», від 04.05.2017 року № 000139302, № 000135302, № 000138302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.05.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року складено акт №481/13-07/НОМЕР_1 від 13.03.2017, яким встановлені порушення позивачем підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат; підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2 статті 177 ПК України, чим занижено чистий дохід на 1 877 293,85 грн., в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 331 597,68 грн.; підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25 065,45 грн.; пунктів 2, 3, 8 статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) чим занижено єдиний соціальний внесок на суму 229 605,76 грн.; та пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу ХХ перехідних положень ПК України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 18 405,69 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області сформовані податкові повідомлення-рішення: від 04.05.2017 року №000135302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 414 497,10 грн. (з яких: 331 597,68 грн. - за основним платежем та 82 890,42 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); від 04.05.2017 року №000139302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 331,83 грн. (з яких: 25 065,46 грн. - за основним платежем та 6 266,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); від 04.05.2017 року №000138302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 23 000,86 грн. (з яких: 18 400,69 грн. - за основним платежем та 4 600,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); від 04.05.2017 року №000138302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 23 000,86 грн. (з яких: 18 400,69 грн. - за основним платежем та 4 600,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); форма «ПС» податок на доходи фізичних осіб (штрафні (фінансові) санкції) на суму 510,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф 000141302 на суму 229 605,76 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року на суму 15 624,80 грн.
31 травня 2017 року позивачем до ДФС України подано скаргу про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, яка була отримана адресатом 06.06.2017 року за вх. № 3145/ФОП.
15.06.2017 року ДФС України прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 04.08.2017 року включно в частині оскарження податкових повідомлень-рішень №б/н за формою «ПС», від 04.05.2017 року №000139302, №000135302 та №000138302. Водночас, щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року рішення про продовження строку розгляду скарги відповідачем не виносилось.
28.07.2017 року позивач отримав рішення ДФС України прийняте 30.06.2017 року. Однак, у вказаному рішенні наведені висновки лише щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року. З урахуванням того, що скаргу ДФС України отримано 06.06.2016 року, строк розгляду якої становить 20 днів (до 26.06.2017 року), питання про його продовження по вказаним вимозі та рішенню ДФС України не розглядалось, позивач, керуючись ст. 56 ПК України, вважає, що в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року строк надання відповіді ДФС України прострочила. А отже, скарга позивача в частині оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року задоволена ДФС України у повному обсязі.
Рішенням ДФС України від 31.07.2017 року №9641/9/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області за формою «ПС», від 04.05.2017 року №000139302, №000135302 та №000138302 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Вищевказані рішення податкового органу оскаржуються з підстав їх незаконності та невідповідності фактичним обставинам справи, а також через неврахування при їх прийнятті істотних аргументів, підтверджених письмовими доказами, щодо законності віднесення певних виплат до витрат, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме, витрат на маркетингові послуги та надання благодійної допомоги учасникам АТО та їх сім'ям.
Зокрема, позивач вказує на те, що із наданих для перевірки контролюючому органу документів вбачається фактичне надання ФОП ОСОБА_4 інформаційно-маркетингових послуг згідно договору від 01.10.2007 року, що підтверджується наявними звітами, актами виконаних робіт, первинною бухгалтерською документацією. Вказані послуги використовуються позивачем у господарській діяльності, в тому числі з метою покращення співпраці з уже наявними контрагентами і пошуку нових контрагентів, а також для підвищення реалізації продукції за рахунок поповнення наявного асортименту новими товарними позиціями.
У зв'язку з наведеним, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати податкові повідомлення-рішення №б/н за формою «ПС», від 04.05.2017 року №000139302, №000135302, №000138302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.05.2017 року.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача у поданих письмових запереченнях та в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та пояснив, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за 2014-2016 роки завищено витрати на суму 1 877 293,85 грн., що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу. А саме, позивачем неправомірно віднесено до витрат вартість інформаційно-маркетингових послуг на суму 1 751 930,58 грн. наданих згідно договору ФОП ОСОБА_4 Крім того, перевіркою встановлено віднесення до витрат вартість придбаних товарів, які не були використані в господарській діяльності платника та відсутні на залишку на суму 125 363,27 грн. Вищевказані порушення призвели до несплати податку на доходи фізичних осіб на суму 331 597,68 грн., податку на додану вартість на суму 25065,45 грн., військового збору на суму 18 400,69 грн., єдиного внеску на суму 229 605,76 грн.
На спростування твердження представника позивача про порушення ДФС України строку розгляду скарги, передбаченого статтею 56 ПК України, зазначив, що процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу регулюється Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 року за № 178/28308, а не статтею 56 ПК України, як стверджує представник позивача. Пунктом 1 розділу IV Порядку №1124 передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Враховуючи вищевикладене відповідачем не порушено строки розгляду скарги передбачені пунктом 1 розділу IV Порядку №1124. Оскільки, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року № Ф-000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року скасовані ДФС України та є відкликаними з дня прийняття рішення ДФС України ( 30.06.2017 року) вважає необґрунтованою та безпідставною вимогу позивача про скасування вказаних рішень у судовому порядку.
З наведених підстав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з таких мотивів та підстав.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення № б/н за формою «ПС», від 04 травня 2017 року №000139302, №000135302, №000138302, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.05.2017 року, прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялись на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що в період з 13.02.2017 року по 24.02.2017 року головним державним ревізором-інспектором Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області відповідно до виданого ГУ ДФС у Волинській області наказу та направлення на перевірку №00000190 від 13.02.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року за результатами якої складено акт від 13.03.2017 року №481/13-07/НОМЕР_1 (а.с.11-49 том 1).
Згідно з висновками проведеної перевірки позивачем порушено, зокрема: підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат; підпункт "а" пункту 176.1 статті 176, пункт 177.2 статті 177 ПК України, а саме, занижено чистий дохід на 1 877 293,85 грн., в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 331 597,68 грн.; підпункт "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25 065,45 грн.; пункти 2, 3, 8 статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) чим занижено єдиний соціальний внесок на суму 229 605,76 грн.; та підпункти 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу ХХ перехідних положень ПК України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 18 405,69 грн.
За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області сформовано та надіслано СГД ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення:
- від 04.05.2017 року №000135302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 414 497,10 грн. (з яких: 331 597,68 грн. - за основним платежем та 82 890,42 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- від 04.05.2017 року №000139302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 331,83 грн. (з яких: 25 065,46 грн. - за основним платежем та 6 266,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- від 04.05.2017 року №000138302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 23 000,86 грн. (з яких: 18 400,69 грн. - за основним платежем та 4 600,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- від 04.05.2017 року №000138302 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 23 000,86 грн. (з яких: 18 400,69 грн. - за основним платежем та 4 600,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- форма «ПС» податок на доходи фізичних осіб (штрафні (фінансові) санкції) на суму 510,00 грн;
вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф 000141302 на суму 229 605,76 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року на суму 15 624,80 грн. (а.с.56-62, том 1)
31 травня 2017 року позивачем до ДФС України подано скаргу про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, яка була отримана адресатом 06.06.2017 року за вх.№ 3145/ФОП (а.с. 64-70, том 1)
По даній скарзі ДФС України 15.06.2017 року прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 04.08.2017 року включно в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 04.05.2017 року за формою «ПС», №000139302, №000135302 та №000138302 (а.с. 71, том 1).
Рішенням ДФС України від 30.06.2017 року №8271/Р/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф-000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року ГУ ДФС у Волинській області скасувати та вважати відкликаними з дня прийняття даного рішення, скаргу ФОП ОСОБА_3 від 31.05.2017 року в частині оскарження вищевказаних виконавчих документів - задовольнити частково, зобов'язати ГУ ДФС у Волинській області винести та направити нові вимогу та рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.72-74, том 1).
Рішенням ДФС України від 31.07.2017 року №9641/9/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 04.05.2017 року за формою «ПС», №000139302, №000135302 та №000138302 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Так, з акту перевірки від 13.03.2017 року № 481/13-07/НОМЕР_1 вбачається, що ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб, був платником податку на додану вартість та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено завищення витрат на загальну суму 1 877 293,85 грн. Так, зокрема, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_4 01.10.2007 укладено договір №1 про надання послуг. Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_5 (виконавець) зобов'язується протягом визначеного у договорі строку надавати ФОП ОСОБА_3 (замовник) маркетингові послуги, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні залишків продукції, відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції, в тому числі щодо продукції, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються ФОП ОСОБА_3, і що вже передані дистрибуційними мережами на дату надання таких послуг, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах визначених цим договором. Детальна інформація щодо вартості послуг, вказується у додатках до даного договору (том. 1, а.с. 86-87).
Як слідує з акту перевірки, суб'єктом господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 віднесено до витрат інформаційно-маркетингові послуги на загальну суму 1 751 930,58 грн., в тому числі у 2014 р. на суму 639 000,00 грн., у 2015 р. на суму 305 040,58 грн. та у 2016 р. на суму 807 890,00 грн., отримані від суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 згідно договору про надання послуг від 01.10.2007 №1 та додатків до договору.
При цьому, на думку відповідача, доказів, щодо стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців, розповсюдження інформації про суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність позивачем не надано.
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що з наданих актів прийому-здавання виконаних робіт, звітів про надані маркетингові послуги та проведені дослідження на ринку продажу м'ясних виробів, в перевіряємому періоді відсутні нові ринки збуту, торгівельні підприємства, підприємства громадського харчування, тощо. Покупцями реалізованої продукції протягом 2014-2016 років, як і в попередні роки були ТзОВ ТД "Аванта", ТзОВ "Пакко Холдинг", ТзОВ "Континіум- Трейд", ПП ТД "Салют".
Відповідач вважає, що надані для перевірки документи не підтверджують організацію та управління руху продукції, розширення ринку збуту продукції, стимулювання збуту продукції, збільшення товарообороту і т.п., в них лише проведено аналіз фактичного товарообігу за певний період та в розрізі регіонів.
Відповідно, перевіркою зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_3 не доведено використання в його господарській діяльності отриманих інформаційно-маркетингових послуг, економічну доцільність понесених витрат та, з посиланням на пункт 177.2 статті 177, пункт 176.1 "а" статті 176 ПК України встановлено завищення витрат за 2014-2016 роки на суму 1 751 930,58 грн.
Однак, суд не погоджується з висновками контролюючого органу з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Порядок оподаткування доходів отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею статті 177 ПК України.
Підпунктами 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З 01.01.2015 року внесено зміни до пункту 177.4 статті 177 ПК України відповідно до яких до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
З аналізу положень вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, суб'єктом господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 віднесено до витрат інформаційно-маркетингові послуги на загальну суму 1 751 930,58 грн., в тому числі у 2014 р. на суму 639 000,00 грн., у 2015 р. на суму 305 040,58 грн. та у 2016 р. на суму 807 890,00 грн., отримані від суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 згідно договору про надання послуг від 01.10.2007 №1
Так, як було вищевказано, між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 01.10.2007 укладено договір №1 про надання послуг. Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_5 (виконавець) зобов'язується протягом визначеного у договорі строку надавати ФОП ОСОБА_3 (замовник) маркетингові послуги, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні залишків продукції, відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції, в тому числі щодо продукції, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються ФОП ОСОБА_3, і що вже передані дистрибуційними мережами на дату надання таких послуг, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах визначених цим договором. Детальна інформація щодо вартості послуг, вказується у додатках до даного договору (том. 1, а.с. 86-87).
На виконання умов договору від 01.10.2007 року №1 складено додатки до договору та акти прийому - здавання виконаних робіт про надання ФОП ОСОБА_5 інформаційних та маркетингових послуг, зокрема: послуги зі стимулювання збуту товарів ФОП ОСОБА_3, пошуку потенційних покупців - торговельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені СГД ОСОБА_3 переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів поставки товарів СГД ОСОБА_3; розповсюдження усної та іншої інформації про СГД ОСОБА_3 а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, реалізуючи їх на ринку України, серед покупців - фізичних осіб (кінцевих споживачів) у торгівельних залах покупців, а також інших суб'єктів господарювання - потенційних покупців (том. 1, а.с. 88-141; том.2, а.с.1-57, 194-253).
Факт надання ФОП ОСОБА_5 інформаційних та маркетингових послуг підтверджуються також звітами про виконану роботу щодо закупівлі, просування на ринку та продажу м'ясної продукції, у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_4 проводилась у тому числі й робота щодо моніторингу стану товарних залишків у магазинах, розповсюджувалась усна та інша інформація про товари і їх постачальника, формування акційних пропозицій. (том 1, а.с.88-144; том 2, а.с.1-60, 194-256).
Оплата за надані послуги проводилась щомісяця готівкою через касу суб'єкта господарської діяльності, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів виписаних ФОП ОСОБА_5 (том 1, а.с.88-144; том 2, а.с.1-60, 194-256).
В актах прийому-здавання виконаних робіт та деталізованих звітах до них чітко зазначено види робіт, їх кількість ціну, яка обумовлювалась не лише договором, але й додатками до основного договору щомісячно, виходячи із об'єму виконаних робіт, а також з результату досягнутого товарообігу, який відображений в актах прийому-здавання виконаних робіт.
Окрім того, за період що перевірявся було укладено ряд договорів з наступними контрагентами як щодо постачальників товарів, так і щодо покупців, а саме: ТОВ «Євро-Комерс», ТОВ «Укртрейд Компані», ТОВ «ПАККО Холдинг», ТОВ «Джерело», ТОВ «М'ясопрродукт МПК», ТОВ «Континіум Трейд», ПАТ «Племптахорадгосп Броварський», ТОВ «ТД «Аванта», ТОВ «Скалат-м'ясо», ТОВ «Березнівське птахопідприємство», ТзОВ «Компанія «Зевс ЛТД», ПП «Експотер», ПП «Деметра», ПП «Торговий дім «Салют», ПП «Гові», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Юстус», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Універсальний маркетинг», ТОВ «Арго-Р». ТОВ «М'ясник Прикарпаття», ТОВ «Вопак-Трейд», ПП «Технотрейд Луцьк».
Таким чином, виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здавання виконаних робіт, звітами про виконану роботу щодо закупівлі, просування на ринку та продажу м'ясної продукції, квитанціями про оплату наданих послуг, договорами купівлі-продажу, договорами поставки, комерційними пропозиціями, документальним підтвердженням співпраці з контрагентами засобами електронного зв'язку, а також відповідно податковою звітністю з відображенням необхідних показників.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо надання останнім маркетингових послуг відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.
ГУ ДФС у Волинській області не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку та підтверджують реальне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що податкова перевірка господарської діяльності ОСОБА_4 не проводилась, доказів про ненадання ним маркетингових послуг, передбачених договором №1 від 01.10.2007 відповідачем суду не надано.
Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України та правомірно на основі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат, витрати по наданню інформаційно-маркетингових послуг на загальну суму 1 751 930,58 грн., в тому числі у 2014 р. на суму 639 000,00 грн., у 2015 р. на суму 305 040,58 грн. та у 2016 р. на суму 807 890,00 грн., та враховано їх при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 правомірно сформовані дані податкового обліку з податку на доходи фізичних осіб по фінансово-господарських операціях з надання інформаційно-маркетингових послуг.
Щодо порушення стосовно віднесення до витрат вартості придбаних товарів, які не були використані в господарській діяльності платника та відсутні на залишку на суму 125 363,27 грн. в тому числі у 2014 р. на суму 11 247,79 грн., у 2015 р. на суму 60 027,14 грн. та у 2016 р. на суму 54 088,34 грн. суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні у 2014-2015 роках ФОП ОСОБА_3 до витрат було віднесено вартість придбаних товарів, в тому числі у 2014 році на суму 11 247,79 грн. та у 2015 році на суму 60 027,14 грн., які в подальшому були передані як благодійна допомога учасникам АТО та їх сім'ям.
Однак, суд вважає, що позивачем неправомірно віднесено дані суми до витрат з огляду на наступне.
Так, згідно із чинним законодавством, до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних із отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності, які визначені згідно із пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 ПК України (з 01.01.2015 року відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України). Серед вказаного переліку витрат відсутні витрати у зв'язку з придбанням товарів, які в подальшому передаються як благодійна допомога. Суд зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами та оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками. Серед видів діяльності позивача відсутній такий вид діяльності, як надання благодійної допомоги.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на пункт 33 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, щодо правомірності включення ФОП ОСОБА_3 вартості придбаних товарів, в тому числі у 2014 році на суму 11 247,79 грн. та у 2015 році на суму 60 027,14 грн., які в подальшому були передані як благодійна допомоги учасникам АТО та їх сім'ям з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 33 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, до інших витрат звичайної діяльності без обмежень, передбачених підпунктом "а" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, включаються суми коштів або вартість спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення проведення антитерористичної операції.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, до інших витрат звичайної діяльності без обмежень, передбачених підпунктом "а" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2015 року можна було включати вартість продуктів харчування переданих лише утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям (Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України і.т.д), що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення проведення антитерористичної операції. В той час, як придбані ФОП ОСОБА_3 товари в подальшому були передані як благодійна допомога окремим фізичним особам - учасникам АТО та їх сім'ям.
Крім того, з 01.01.2015 року внесено зміни до пункту 177.4 статті 177 ПК України, у якому затверджено конкретний перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Даний перелік витрат, установлений чинним податковим законодавством, не містить витрат, понесених у зв'язку з наданням благодійної (спонсорської) допомоги.
Таким чином, позивачем протиправно віднесено до витрат вартість придбаних товарів на загальну суму 71 274,93 грн., в тому числі у 2014 р. на суму 11 247,79 грн. та у 2015 р. на суму 60 027,14 грн., які в подальшому були передані як благодійна допомога.
Вказане порушення призвело до несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності 2014 рік на суму 1 687,17 грн. та за 2015 рік на суму 9 004,08 грн., всього на загальну суму 10 691,25 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до витрат вартість придбаних товарів у 2016 року на суму 54 088,34 грн., оскільки вони були використані у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що придбаний товар протягом 2016 року був реалізований ФОП ОСОБА_8 та фізичній особі ОСОБА_9 на загальну суму 66 166,49 грн. (в.т.ч без ПДВ 55 138,75 грн. та ПДВ 11 027,74 грн.). Факт реалізації товару підтверджується видатковими накладними виписаними ФОП ОСОБА_3 (том 3, а.с.62- 77).
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №000139302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 331,83 грн. (з яких: 25 065,46 грн. - за основним платежем та 6 266,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) суд зазначає наступне.
Перевіркою правильності нарахування податку на додану вартість встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань, задекларованих у рядку 1 "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 25 065,46 грн., в тому числі у 2014 році на суму 2 249,55 грн., у 2015 році на суму 11 998,23 грн. та у 2016 році на суму 10 817,67 грн..
Згідно з актом перевірки, на підставі аналізу первинних документів на придбання та продаж товарів за перевіряємий період встановлено, що по окремих товарах відсутня їх реалізація та товари відсутні на залишку, тобто не використані в господарській діяльності платника.
Однак, як встановлено вище судом позивачем у лише у 2014-2015 роках до складу валових витрат неправомірно віднесено придбані товари на загальну суму 71 274,93 грн., (ПДВ - 14 247,79 грн.). Разом з тим, судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено до витрат вартість придбаних товарів у 2016 р. на суму 54 088,34 грн. (ПДВ - 10 817,67 грн.).
В порушення пункту 198.5 "г" статті 198 ПК України СГД ОСОБА_3 не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 14 247,79 грн. виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту так, як такі товари використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №000139302, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 331,83 грн. підлягає скасуванню частково.
Крім того, перевіркою повноти нарахування військового збору встановлено порушення позивачем та пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу ХХ перехідних положень ПК України, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 18 405,69 грн. в т.ч.: за 2015 рік на суму 5 476,01 грн. та за 2016 рік на суму 12 929,68 грн.
З урахуванням того, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України, у результаті чого занижено суму військового збору, був зроблений із врахуванням висновку про заниження оподатковуваного доходу у 2015 році на суму 365 067,72 грн.(де 305 040,58 грн. маркетингові послуги + 60 027,14 грн. надана благодійна допомога) та у 2016 році на суму 861 978,35 грн. (де 807 890,00 грн. маркетингові послуги + 54 088,34 грн. придбані товари використані в господарській діяльності), беручи до уваги факт визнання судом протиправності висновків, викладених в акті перевірки №481/13-07/НОМЕР_1 від 13.03.2017року, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №000138302, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 23 000,86 грн. (з яких: 18 400,69 грн. - за основним платежем та 4 600,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягає скасуванню частково.
Оскільки, судом встановлено правомірність віднесення позивачем до валових витрат вартості інформаційно-маркетингових послуг у 2015-2016 роках на суму 1 112 930,58 грн. (305 040,58 грн. + 807 890,00 грн.) та вартості придбаних у 2016 році товарів на суму 54 088,34 грн., що були використані в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що сума заниження чистого оподатковуваного доходу у зв'язку із включенням до складу валових витрат вартості придбаних товарів, які в подальшому були передані як благодійна допомога становить 60 027,14 грн. Таким чином, позивачем занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 900,41 грн. (60 027,14 грн. х 1,5% = 900,41 грн.). Загальна сума грошового зобов'язання зі сплати військового збору становить 1125,51 грн. (в тому числі 900,41 грн. за основним платежем, 225,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
З огляду на вищевикладене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №000138302, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору підлягає скасуванню частково на суму 21 875,35 грн. (23 000,86 грн. - 1125,51 грн.).
Суд не бере до уваги тверджень представника позивача про порушення ДФС України 20-ти денного строку розгляду скарги, передбаченого статтею 56 ПК України в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 8 липня 2010 року.
Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України N 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Відповідно до абзацу 6 частини 4 статті 25 Закону України » N 2464-VI орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року №1124 затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (далі - Порядок №1124).
Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті.
Відповідно до пункту 1 розділу IV вищевказаного Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Таким чином, процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 8 липня 2010 року та Порядком №1124, а не статтею 56 ПК України, як стверджує представник позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, скарга позивача про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій отримана ДФС України 06.06.2017 року за вх. № 3145/ФОП. Рішення ДФС України в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф-000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року винесене 30.06.2017 року за вих. №8271/Р/99-99-11-02-02-25.
Враховуючи вищевикладене ДФС України не порушено строки розгляду скарги передбачені ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пунктом 1 розділу IV Порядку №1124.
Разом з тим, суд звертає увагу, що рішенням ДФС України від 30.06.2017 року №8271/Р/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги вирішено: вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.05.2017 року №Ф-000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року ГУ ДФС у Волинській області скасувати та вважати відкликаними з дня прийняття даного рішення, скаргу ФОП ОСОБА_3 від 31.05.2017 року в частині оскарження вищевказаних виконавчих документів - задовольнити частково, зобов'язати ГУ ДФС у Волинській області винести та направити нові вимогу та рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.72-74, том 1).
Таким чином, суд вважає безпідставними та необгрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року №Ф 000141302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.05.2017 року, оскільки вони уже скасовані рішенням ДФС України від 30.06.2017 року №8271/Р/99-99-11-02-02-25. Водночас, на час розгляду справи в суді ГУ ДФС у Волинській області нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій не виносилось.
Суд вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення № б/н форми «ПС» про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій на суму 510,00 грн.
Відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Відповідно до пункту 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою дотримання обов'язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма №1 ДФ) встановлено, що позивачем не подано до Горохівського відділення Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма №1 ДФ) за І, ІІ, ІІІ та ІV квартали 2014-2016 року, чим порушено пункт 51.1 статті 51 та пункт 119.2 статті 119 ПК України.
Таким чином, приймаючи до уваги досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 04.05.2017 року №000139302 у розмірі 13 522,19 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 04.05.2017 року №000135302 у розмірі 401 133,04 грн.; визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 04.05.2017 року №000138302 у розмірі 21 875,35 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Волинській області слід стягнути судовий збір відповідно до задоволених вимог у розмірі 4 365,30 грн., сплаченого при подачі позовної зави до суду згідно платіжного доручення №139 від 04.09.2017 року (а.с.89 том 3).
Керуючись ст. ст. 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Волинській області від 04.05.2017 року №000139302 у розмірі 13 522,19 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Волинській області від 04.05.2017 року №000135302 у розмірі 401 133,04 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Волинській області від 04.05.2017 року №000138302 у розмірі 21 875,35 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (45755, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Волинській області судові витрати у розмірі 4 365,30 грн. (чотири тисячі триста шістдесят п'ять гривень 30 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук
Повний текст постанови виготовлений 23 жовтня 2017 року