20.10.2017 Справа № 904/8529/17
Суддя Рудь І.А., розглянувши заяву № 19/187 від 14.09.2017р. Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіонально правова група" від 21.07.2017р. по справі №14/3К-17:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж", м. Миколаїв
до Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя
про стягнення 166 910 грн. 61 коп.
Представники:
від стягувача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 08.06.2017р.;
від заявника (боржника): ОСОБА_2, дов. №19/104 від 15.11.2016р.
Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до господарського суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіонально правова група" від 21.07.2017р. по справі №14/3К-17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя про стягнення 166 910 грн. 61 коп.
Заява обґрунтована тим, що Постійно діючим Регіональним третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група» при винесенні рішення від 21.07.2017р. по справі №14/ЗК-17, порушенні вимоги п.2 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», а саме вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, що виявилось у стягненні з відповідача суми боргу без належних на те підстав, який був розрахований судом з порушенням вимог законодавства, шляхом зменшення суми неустойки у розмірі 152 790,40 грн., яку відповідач утримав з позивача в односторонньому порядку на підставі Договору за порушення строків виконання робіт, за відсутності спору між позивачем та відповідачем щодо зазначеної суми неустойки. Наведе вважає підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно п. 2 ч. 2 ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2017р. прийнято заяву до розгляду та призначено її у судовому засіданні на 10.10.2017р. Зобов'язано Постійно діючий Регіональний третейський суд України при Асоціації «Регіональна правова група» направити до господарського суду справу № 14/3К-17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж", м. Миколаїв до Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя про стягнення 166 910 грн. 61 коп.
Ухвалою господарського суду від 10.10.2017р. розгляд заяви відкладений до 19.10.2017р., у зв'язку із невиконанням Постійно діючим Регіональним третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група» вимоги суду щодо направлення матеріалів справи № 14/3К-17.
17.10.2017р. на адресу суду надійшли матеріали справи № 14/3К-17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж", м. Миколаїв до Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя про стягнення 166 910 грн. 61 коп., які оглянуті судом в судових засіданнях.
17.10.2017р. стягувачем надано відзив на заяву ПрАТ «Запорожкокс», в якому стягувач зазначив, що ТОВ «Сервісний Центр «Турбореммонтаж» було належним чином, за власний рахунок, з власних матеріалів, та використання трудових ресурсів, виконано роботи за договором, однак ПрАТ «Запорожкокс» намагається знайти можливість ухилитися від сплати прийнятих робіт. Третейським судом, в оскаржуваному рішенні і так вдвічі було зменшено суму боргу відповідача на підставі наданих ним заперечень, однак останнім знову приймаються дії до ухилення від сплати за виконані роботи. Вказує, що ст. 122-5 ГПК України передбачено вичерпний перелік для скасування рішень прийнятих Третейськими судами. Проте, заявником, у заяві фактично оскаржується рішення по суті справи, та лише наприкінці заяви робиться намагання «прив'язати» скаргу до п. 2 ст. 122-5 ГПК з посиланням на те, що Третейський суд вийшов за межі своїх повноважень зменшивши суму неустойки заявлену самим відповідачем. На зарахуванні неустойки в односторонньому порядку, відповідачем саме і ґрунтується заперечення на позовну заяву, тому воно не могло не братися до уваги Третейським судом. Із посиланням на приписи ст. 222-4, 222-5 ГПК України, вважає, що заява ПрАТ «Запорожкокс»не підлягає до задоволення, а рішення Третейського суду не виходить за межі третейської угоди та повинно бути залишено в силі.
Ухвалою господарського суду від 19.10.2017р. розгляд справи відкладений на 20.10.2017р., у зв'язку із неявкою представника стягувача та подання ним клопотання про відкладення розгляду заяви.
В судовому засіданні 20.10.2017р. представник сторін підтримали подані раніше пояснення щодо власник правових позицій по суті заяви.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
06.03.2015р. між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Турбореммонтаж» (підрядник) було укладено договір № 536 (далі - договір).
Замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах цього договору роботи з капітального ремонту нагнітачів коксового газу із середнім ремонтом механічної частини ел. двигуни ДАП 1250квт. 6кВ. в кількості 2-х штук, перелік якого наводиться в кошторисі 0300/1, 0300/2 (далі - «роботи»). Роботи виконуються на території підрядника і замовника (п. 1.1. договору).
3амовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені цим договором (п. 1.2. договору).
Терміни виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються у відповідних додатках (специфікаціях) на поточний ремонт і технічне обслуговування (далі - «специфікація»), які є невід'ємною частиною цього договору. В межах термінів виконання робіт, зазначених в специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових і неробочих днів, якщо інше не зазначено в специфікації. Термін виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до п. 5.3 договору. У разі несвоєчасного прийняття об'єкта робіт термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного п.5.3 цього договору (п. 2.1. договору).
Фактичний термін закінчення робіт по окремих об'єктах (обсягами, етапам, видам робіт) визначається датою підписання замовником акта приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в з додатками (Акту прийому - передачі матеріалів - при виконанні робіт з матеріалів замовника, Акта на оприбуткування матеріалів, конструкцій і деталей, отриманих при розробці (демонтажу) основних фондів, Акта про використання давальницьких матеріалів форми № 23 - для списання використаних матеріалів, відомості ресурсів форми № 4а, Акту прийому - передачі використаних матеріалів - для повернення замовнику залишків невикористаних матеріалів, якщо складання таких документів передбачено умовами договору - далі додатки до Акту КБ-2в) підтвердженого довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ - 3 (далі акт КБ-2в та довідка КБ-3). На підставі згоди сторін в письмовій формі може бути визначено інший склад документів, які засвідчують фактичний термін закінчення робіт (п. 2.3. договору).
Вартість робіт, виходячи із специфіки і способу виконання робіт, визначається на підставі узгоджених сторонами кошторисів (калькуляцій) (п. 3.1. договору).
Оплата замовником виконаних робіт здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3 (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього договору ), на підставі наданих підрядником рахунків і податкових накладних (п. 4.1. договору).
Оплата замовником виконаних підрядником робіт проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 4.2. договору).
За угодою сторін можливі вексельна і інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству України (п. 4.3. договору).
3ачет зустрічних однорідних вимог можливий тільки але взаємною згодою сторін (п. 4.9. договору).
Підрядник зобов'язується виконати роботи за даним договором у відповідності зі специфікаціями та іншими додатками до цього договору, а також технічною документацією, ДБН, ГОСТ (ДСТУ), ТУ тощо (п. 7.1.1. договору).
Підрядник має право отримувати оплату за виконані роботи в розмірах і в строки, обумовлені в цьому договорі та додатках до нього (п. 7.2.1. договору).
Замовник зобов'язується прийняти роботи, виконані підрядником, оглянути їх результатів; при виявленні відступів від умов цього договору або інших недоліків - негайно заявити про них підрядникові (п. 7.3.3. договору).
Не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту закінчення виконання всіх робіт за цим договором або за окремими обсягами (об'єктам, етапам, видам), підрядник направляє замовнику повідомлення в письмовій формі про їх закінчення (п. 8.1. договору).
Приймання виконаних робіт проводиться на території замовника. В окремих випадках, за попередньою домовленістю сторін (в письмовій формі), приймання виконаних робіт можлива на території підрядника або субпідрядника (п. 8.3. договору).
Зобов'язання щодо складання Актів форми КБ-2в з додатками і довідок КБ-3 (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього договору), покладається на підрядника (п. 8.4. договору).
Замовник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту отримання актів КБ-2в з додатками і довідок КБ-3 (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п.2.3 цього договору), провести огляд результатів виконання робіт підрядником і при відсутності недоліків прийняти їх , підписавши надані підрядником Акти КБ-2в та довідки КБ-3 (або інші документи, узгоджені сторонами відповідно до п.2.3 цього договору). Якщо під час приймання результатів виконання робіт будуть виявлені недоліки, сторони керуються п.4.5 цього договору (п. 8.6. договору).
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань в натурі (п. 10.1. договору).
У разі порушення терміну оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня (п. 10.2. договору).
Порушення підрядником строків виконання робіт, а також термінів усунення виявлених дефектів виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,3% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ), визначеною п. 3.1. даного договору, за кожний день прострочення; відшкодовує збитки відповідно до п. 4.7. справжньої угоди. Неустойка нараховується за весь період прострочення (п. 10.3.2. договору).
Замовник має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосовувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явленої підряднику неустойки і розрахованих збитків з підлягають до оплати сум, в тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом відправки підряднику відповідного повідомлення із зазначенням утримуваної суми неустойки і розрахованих збитків. Утримання неустойки і розрахованих збитків не тягне за собою зміну вартості робіт за цим договором. В результаті перерахування замовником коштів в сумі, що підлягає оплаті підряднику після утримання неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні, вважаються виконаними в повному обсязі зобов'язання замовника по перерахуванню грошових коштів в сумі, що підлягала сплаті підряднику до утримання неустойки і розрахованих збитків, а також зобов'язання підрядника по сплаті замовнику неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні. До завершення розгляду по суті виниклих спірних питань сторонами або судом, утримання замовником сум пред'явленої підряднику неустойки і розрахованих збитків не є порушенням передбачених цим договором зобов'язань Замовника з оплати виконаних підрядником робіт і поставлених матеріалів (п. 10.24. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). З моменту підписання цього договору всі попередні переговори, листування та угоди, пов'язані з предметом цього договору, втрачають силу (п. 15.4. договору).
Цей договір діє до 31 грудня 2015 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором (п. 15.5. договору).
Відповідно до п. 14.2. договору, якщо суперечки і розбіжності, зазначені в п. 14.1. цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх дозвіл здійснюється відповідно до матеріальним правом України наступним чином:
- суперечки, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (відповідно до чинного законодавства України);
- суперечки, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимозі) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (відповідно до регламенту зазначеного суду ), рішення якого є остаточним і обов'язковим для Сторін і підлягає виконанню Сторонами в терміни, зазначені в рішенні суду.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до другої частини ст. 1 Закону України "Про третейські суди", до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Турбореммонтаж» звернулось до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про стягнення 166 910,61 грн. за порушення умов договору № 536 від 06.03.2015р.
Рішенням постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 21.07.2017 р. по справі № 14/3К-17 у складі колегії суддів: головуючого третейського судді - Петрової Т.А., третейського судді - Манелюка Д.В., третейського судді - Палій Є.А., позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Турбореммонтаж» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Турбореммонтаж» 76 395,20 грн. - основної заборгованості за договором №536 від 06.03.2015р.,1 405,67 грн. - пені за порушення умов договору №536 від 06.03.2015, 1 318,60 грн. - 3% річних за порушення умов договору № 536 від 06.03.2015р.
Рішення третейського суду було прийнято і оголошено 21.07.2017 р.
Згідно положень ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом України "Про третейські суди". Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" не погоджується з рішенням третейського суду від 21.07.2017 р. та просить скасувати його посилаючись на те, що рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
Відповідно до статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
06.03.2015р. між сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію №1 (а.с. 33), в якій сторони визначили склад робіт, які підлягають виконанню, строк виконання робіт - Березень-Жовтень 2015 року.
31.12.2015р. сторонами було підписано додаткову угоду №1/63 до договору (а.с. 34), яким продовжено строк дію договору до 31.03.2016р.
На виконання умов договору відповідач виконав роботи за договором на загальну суму 300 371 грн. 27 коп. з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками Акти приймання виконаних робіт за червень 2015р. № 1 (а.с. 36-42), № 2 (а.с. 47-49), за березень 2016 року № 3 (а.с. 61-73), № 4 (а.с. 79-83), № 5 (а.с. 88-95).
Із наданих актів вбачається, що роботи виконані у повному обсязі. Вказані акти підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
Позивач стверджує, що роботи на суму 139 611,38 грн. були оплачені у повному обсязі.
Відповідачем позивачу були виставлені рахунки № 9 (а.с. 59), № 10 (а.с. 77), № 11 (а.с. 86) на оплату виконаних позивачем робіт. Однак, роботи на суму 160 759,89 грн., виконані у березні 2016, позивачем оплачені не були. Таким чином сума заборгованості склала 160 759,89 грн.
Позивач зазначає, що під час виконання робіт, з'ясувалась необхідність виконання додаткових робіт з ремонту внутрішньої діафрагми нагнітача коксового газу Н-1200-27-2 №2.
Відповідач зазначає, що замовник змінив строк виконання робіт, узгодивши 15.01.2016 р. кошторис № 0330 від 15.01.2016р. на виконання додаткових робіт за договором.
Однак, як стверджує позивач, він у письмовому, ані в усному вигляді не узгоджував питання зміни/подовження строку виконання робіт. Будь-які повідомлення щодо внесення змін у погодженні та визначені у Специфікації до договору строки від відповідача не надходило.
Втім, відповідач, на думку позивача, безпідставно не приступав до виконання робіт з капітального ремонту та середнього ремонту протягом близько чотирьох місяців, а саме з 25.06.2015 по жовтень 2015р. У подальшому, початок виконання робіт тільки у жовтні 2015, призвів до порушення встановленого специфікацією строку виконання відповідних робіт.
Фактичним строком виконання робіт на суму 160 759 грн. 89 коп. є 31.03.2016р., що свідчить про порушення відповідачем строку виконання робіт, оскільки граничний строк виконання робіт - жовтень 2015 року.
Відповідно до п. 10.3.2. договору, в разі порушення підрядником строків виконання робіт, а також термінів усунення виявлених дефектів виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,3% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ), визначеною п. 3.1. даного договору, за кожний день прострочення; відшкодовує збитки відповідно до п. 4.7. справжньої угоди. Неустойка нараховується за весь період прострочення.
З огляду на зазначене, замовник нарахував неустойку за порушення підрядником строків виконання робіт, що склала 152 790,40 грн. (335 067,30 грн. (договірна вартість робіт) * 0,3% (розмірі неустойки) * 152 дні прострочення).
Пунктом 10.24. договору визначено, що замовник має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосовувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явленої підряднику неустойки і розрахованих збитків з підлягають до оплати сум, в тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом відправки підряднику відповідного повідомлення із зазначенням утримуваної суми неустойки і розрахованих збитків.
Враховуючи вищевикладене, на адресу позивача була направлена претензія №19/255 від 26.08.2016р. (а.с. 97-99) щодо перерахування вартості неустойки у розмірі 152 790,40 грн.
Однак, як зазначає позивач, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.
Відтак, позивач керуючись умовами договору, компенсував суму неустойки у розмірі 152 790 грн. 40 коп., шляхом її утримання з суми у розмірі 160 759,89 грн. яка підлягає сплаті за виконані роботи в межах укладеного договору, та перерахував 05.01.2017р. на рахунок позивач різницю у розмірі 7 969,49 грн. (після проведення відповідачем компенсації суми неустойки у розмірі 152 790,40 грн., шляхом утримання її суми у розмір 160 759,89 грн.), що підтверджується випискою банку № 108458 від 05.01.2017р. (а.с. 58).
При винесенні рішення по справі № 14/3К-17 колегія суддів постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, об'єктивно оцінивши всі докази, вирішила зменшити неустойку, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Турбореммонтаж» в односторонньому порядку на 50% (152 790,40 грн. (сума основного боргу) х 50%) у зв'язку з тим, що штрафні санкції (неустойка) надмірно великі порівняно зі збитками кредитора та задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Турбореммонтаж»в частині стягнення суми основного боргу частково у розмірі 76 395 грн. 20 коп. за договором № 536 від 06.03.2015р.
Позивач вважає, що Постійно діючим Регіональним третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група» при винесенні Рішення від 21.07.2017 р. по справі №14/ЗК-17, були порушенні вимоги п.2 ч.3 ст.51 Закону України «Про третейські суди», а саме були вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, що виявилось у стягненні з нього суми боргу без належних на те підстав який був розрахований судом з порушенням вимог законодавства, шляхом зменшення суми неустойки у розмірі 152 790,40 грн., яку позивач утримав з відповідача в односторонньому порядку на підставі договору за порушення строків виконання робіт, за відсутності спору між позивачем та відповідачем щодо зазначеної суми неустойки.
Як вказано вище, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди (п. 2 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди").
Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 Закону України "Про третейські суди").
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (ч. 1 ст. 51 Закону України "Про третейські суди").
Відповідно до п. 14.2. договору, якщо суперечки і розбіжності, зазначені в п. 14.1. цього договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється відповідно до матеріального права України наступним чином:
- суперечки, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (відповідно до чинного законодавства України);
- суперечки, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимозі) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (відповідно до регламенту зазначеного суду ), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в терміни, зазначені в рішенні суду.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що сторонами укладено третейську угоду у вигляді п. 14.2. договору.
З аналізу п. 14.2. договору вбачається, що третейська угода, що міститься у вказаному пункті містить в собі межу, а саме перевищення розміру майнових вимог еквіваленту 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог).
Як вказано вище, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди.
З огляду на викладене, для скасування рішення постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 21.07.2017 р. по справі № 14/3К-17, господарському суду необхідно встановити факт виходу третейським судом за межі третейської угоди, яка викладена в п. 14.2. договору, а саме перевищення розміру майнових вимог еквіваленту 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу).
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу).
Господарський суд зазначає, що доказів виходу третейським судом за межі третейської угоди, яка викладена в п. 14.2. договору, а саме перевищення розміру майнових вимог еквіваленту 10 000 доларів США сторонами до суду не надано.
Дослідивши матеріали справи та матеріали третейської справи № 14/3К-17 господарський суд не вбачає, що третейським судом при розгляді вказаної справи було здійснено вихід за межі третейської угоди, яка викладена в п. 14.2. договору, а саме перевищення розміру майнових вимог еквіваленту 10 000 доларів США не встановлено.
Також господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про третейські суди" третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Третейський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором України, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, третейські суди застосовують законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого третейські суди застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.
Регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом (ст. 2 Закону України "Про третейські суди").
Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про третейські суди").
Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів (ч. 5 ст. 10 Закону України "Про третейські суди").
Регламент постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» опубліковано на WEB сайті за адресою http://rpgua.com/ru/node/4.
Відповідно до п. 1.9. Регламенту постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Третейський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором України, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, Третейський суд застосовує законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого - Третейський суд застосовує аналогію права чи керується торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.
Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З вищевикладеного вбачається, що чинним законодавством передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, в тому числі й за власною ініціативою. Таким чином, оскільки статтею 11 Закону України "Про третейські суди" та пунктом 1.9. Регламенту постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» передбачено, що третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, то при винесенні спірного рішення Третейським судом, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, третейський суд діяв виключно в рамках діючого законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, заява Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс» про скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіонально правова група" від 21.07.2017р. по справі №14/3К-17 є необґрунтованою безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.49, 86, 122-1, 122-4, 122-5, 122-6 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіонально правова група" від 21.07.2017р. по справі №14/3К-17 - відмовити.
Рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіонально правова група" від 21.07.2017р. по справі №14/3К-17 - залишити без змін.
Суддя ОСОБА_3