18 жовтня 2017 р. Справа № 902/862/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, м. Вінниця
до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля", с.Стражгород, Теплицький район, Вінницька область
про стягнення 3 461,28 грн
За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, головний спеціаліст юрисконсульт юридичного сектору Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, довіреність № 8 від 23.01.2017 р.
відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля" про стягнення 3 461,28 грн збитків за порушення природоохоронного законодавства у зв'язку із здійсненням спеціального водокористування без наявності дозволу.
Ухвалою суду від 15.09.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/862/17 та призначено до розгляду на 18.10.2017 р.
12.10.2017 р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення № 3749/08 від 27.09.2017 р. на виконання вимог ухвали суду.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 15.09.2017 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
Крім того суд зазначає, що керівника відповідача ОСОБА_2 повідомлено про час та місце розгляду справи телефонограмою від 17.10.2017р., яка наявна у матеріалах справи.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з відсутністю поданого клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви вих. № 3425/08 від 04.09.2017 р. обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування збитків в сумі 3 461 грн 28 коп. позивач посилається на встановлення ОСОБА_3 екологічною інспекцією у Вінницькій області за результатами перевірки порушення Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Поділля" ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, а саме здійснення в період з 24.07.2016 по 21.12.2016 р. спеціального водокористування (видобутку підземних вод) з артезіанської свердловини в с. Стражгород Теплицького району для господарських потреб за відсутності дозволу на спецводокористування внаслідок чого, за твердженням позивача, спричинено збитки державі на суму 3 461,28 грн.
В якості нормативної підстави позову позивач посилається на ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 47, 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища".
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.12.2016 р. на підставі наказу № 121-П від 15.11.2016 р. та направлення № 502 від 12.12.2016 р., ОСОБА_3 екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено планову перевірку додержання Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Поділля" (СВК "Поділля") вимог чинного природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.12.2016 р. (а.с. 7-12, т. 1).
Відповідно до вказаного акту, наряду з іншим встановлено, що СВК "Поділля" спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур та розведення ВРХ, свиней. Джерелом водопостачання на підприємстві є артезіанська свердловина № 1 глибиною 90 метрів з дебітом 2,3 м.куб./год. Підприємство здійснювало спеціальне водокористування згідно дозволу на спеціальне водокористування № 91 від 31.07.2013 р. з терміном дії до 23.07.2016 р. Водокористування було дозволено із артезіанської свердловини на 13,01 тис. м.куб. води. Вода підприємством використовується на господарсько-питні потреби (напування свиней, ВРХ). Лічильник на артезіанській свердловині не встановлений. Перевіркою встановлено, що підприємство в період з 24.07.2016 р. по 21.12.2016 р. здійснюється водозабір з артезіанської свердловини, що розташована в с. Стражгород Теплицького району за допомогою технічних засобів (насосу) для господарсько-побутових потреб без дозволу на спеціальне водокористування. Також перевіркою встановлено, що підприємство в період з квітня 2016 р. по червень 2016 р. здійснювало водозабір із поверхневого водного об'єкту в селі Стражгород Теплицького району для виробничих потреб (обприскування ХЗЗР) за допомогою технічних засобів (помпи), без дозволу на спеціальне водокористування.
21.12.2016 р., у зв'язку із виявленими порушеннями, на директора СВК "Поділля" ОСОБА_2 складено протокол № 006466 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 48 КУпАП, за результатами розгляду якого винесено постанову № 03/475 від 26.12.2016 р., за якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.48 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн (а.с. 17-18 т. 1).
Суму штрафу відповідачем сплачено у добровільно порядку, що стверджується наявним в справі платіжним дорученням № 9 від 06.01.2017 р. (а.с. 19, т. 1).
Листом-претензією вих. № 312/03 від 01.02.2017 р. ОСОБА_3 екологічною інспекцією у Вінницькій області запропоновано відповідачу в добровільному порядку сплатити заподіяні збитки за порушення природоохоронного законодавства в розмірі 3 461,28 грн (а.с.20 зворот, т.1).
Однак, як слідує з матеріалів справи, вказану суму збитків відповідачем в добровільному порядку не сплачено.
Несплата відповідачем вищезазначеної суми збитків в добровільному порядку слугувала підставою звернення ОСОБА_3 екологічної інспекції у Вінницькій області з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
За змістом ст.14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної-влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно із ст.1 Водного Кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів)
У відповідності до ст.42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ст. 46, ч. 1 ст.47 Водного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно зі ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється на підставі клопотання водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державним органом водного господарства. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.49 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язанні здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
За приписами статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
У п. 4.5.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.
На підтвердження факту противоправної поведінки відповідача ОСОБА_3 екологічною інспекцією у Вінницькій області надано акт від 21.12.2016 р. проведення планової перевірки додержання СВК "Поділля" вимог чинного природоохоронного законодавства відповідно до якого, зокрема, встановлено здійснення відповідачем з 24.07.2016 р. по 21.12.2016 р. спеціального водокористування (видобутку підземних вод) з артезіанської свердловини в с. Стражгород Теплицького району для господарських потреб за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 49 ВК України.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст.110 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.
Згідно зі ст.111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
В пунктах 1.3., 1.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 та зареєстрованою в Мін'юсті України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 зі змінами Наказ № 367 від 13.10.2015 р.
Розмір збитків, завданих відповідачем внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 24.07.2016 р. по 21.12.2016 р. визначено позивачем у розрахунку, який здійснено на підставі Методики за формулою: 3сам = 5 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м.куб.; Тар - розмір, грн/100кубм., аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води встановленого ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Загальний розмір збитків за вказаний період склав 3 461,28 грн (а.с. 20, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи у діях СВК "Поділля" наявні достатні підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема, протиправна поведінка відповідача полягає у самовільному (без спеціального дозволу на водокористування) заборі води з артезіанських свердловин, що підтверджується актом перевірки додержання СВК "Поділля" вимог чинного природоохоронного законодавства від 21.12.2016 р., наявна сама шкода, яку обраховано позивачем відповідно до Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, а також причинний зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 3 461 грн 28 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням вищевикладених мотивів.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
18.10.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля", вул.Шкільна, 5, с.Стражгород, Теплицький район, Вінницька область, 23807 (ідентифікаційний код - 30807942) на користь держави: стягувач ОСОБА_3 екологічна інспекція у Вінницькій області, вул.600-річчя, 19, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 37979894) (УК у Теплицькому районі/с.Стражгород, 24062100, код ЄДРПОУ - 37337576, банк: ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 33110331700520 (призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) - 3 461 грн 28 коп. збитків.
3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля", вул.Шкільна, 5, с.Стражгород, Теплицький район, Вінницька область, 23807 (ідентифікаційний код - 30807942) на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, вул.600-річчя, 19, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 37979894) (отримувач:Держекоінспекція у Вінницькій область, код ЄДРПОУ 37979894, р/р 35213059081122 в Держказначейській службі України, м.Київ, МФО 820172) - 1 600 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 23 жовтня 2017 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2, 3 - відповідачу - вул. Шкільна, 5, с.Стражгород, Теплицький район, Вінницька область, 23800; ОСОБА_2 - вул.Шевченка, 31, с.Стражгород, Теплицький район, Вінницька область, 23800.