23 жовтня 2017 року Справа № 921/753/16-г/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА"
на рішення від та на постанову відГосподарського суду Тернопільської області 23.03.2017 Львівського апеляційного господарського суду 18.07.2017
у справі№ 921/753/16-г/11
Господарського судуТернопільської області
за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільхова 17"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд"
прозобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі № 921/753/16-г/11.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно із підпунктами 2, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова) роз'яснено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Так, скаржником оскаржуються дві вимоги немайнового характеру (зобов'язання передати в управління багатоквартирний будинок та зобов'язання передати документацію щодо багатоквартирного будинку), судовий збір по яких сплачується окремо по кожній із заявлених вимог.
120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становлять 1653, 60. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" за дві вимоги немайнового характеру мало сплатити судовий збір у розмірі 3 307, 20 грн. Натомість відповідно до платіжного доручення № 258 від 27.07.2017, доданого до касаційної скарги, скаржник перерахував судовий збір у розмірі 2 020, 80 грн.
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" судовий збір сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.
Керуючись ст. ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МЖК ІРЛАГА" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2017 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі № 921/753/16-г/11.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ