18 жовтня 2017 року Справа № 902/78/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
на рішення від 23.03.2017 господарського суду Вінницької області
та постановувід 31.05.2017 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 902/78/17 господарського суду Вінницької області
за позовомНемирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
до громадської організації "Спілка учасників АТО та ветеранів інших бойових дій", м. Іллінці Вінницької області
простягнення 65 710,36 грн.
представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Немирівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до громадської організації "Спілка учасників АТО та ветеранів інших бойових дій" (далі - відповідач) про стягнення 65 710,36 грн. збитків, які становлять вартість переданого на зберігання відповідачу за договором від 19.08.2016 №1 безхазяйного майна.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.03.2017 (суддя Матвійчук В.В.) у позові відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано порядку дострокового повернення майна від зберігача, а отже не доведено відсутності переданого на зберігання майна. Крім того, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для відповідальності сторони договору за завдані збитки.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (судді: Василишин А.Р. - головуючий, Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) вказане рішення залишено без змін із тих же підстав.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 614, 950 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Скаржник зазначає про втрату відповідачем майна, переданого на зберігання, що є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.08.2016 між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) укладено договір №1 (далі - договір), за умовами якого відповідач прийняв на зберігання безхазяйне майно - посіви соняшника на земельній ділянці площею 17 га на території Копіївської сільської ради, яка обліковується за Міністерством оборони України (колишня військова частина 21884). Строк дії договору встановлено в 1 рік (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору зберігач несе повну матеріальну відповідальність за збереження речей, залишених йому на зберігання.
Згідно з актом опису і попередньої оцінки майна від 19.08.2016 сторонами узгоджено вартість переданих на зберігання посівів соняшника в сумі 95 200 грн. (з розрахунку 8 000 грн. за одну тону).
Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про відшкодування збитків на підставі ст. 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що становлять вартість переданих на зберігання відповідачу посівів соняшника, які, за твердженням позивача, в період з 17 по 21 вересня 2016 року були зібрані невідомим особами та частково зникли.
Отже, позивач посилається на втрату відповідачем спірного майна до закінчення строку дії договору зберігання. У той же час судами попередніх інстанцій не встановлено доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про дострокове повернення переданого майна з дотриманням порядку, передбаченого ст.ст. 949, 953 ЦК України. Таким чином, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору зберігання, а саме втрату ним спірного майна.
Також статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).
Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15, яка в силу ст. 11128 ГПК України має бути врахована всіма судами України.
Проте судами попередніх інстанцій не встановлено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для покладення на сторону цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
За таких обставин, враховуючи межі повноважень суду касаційної інстанції (ст.ст. 1115, 1117 ГПК України), доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі № 902/78/17 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
В.Я. Погребняк