17 жовтня 2017 року Справа № 904/8621/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого),
Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.
розглянувши касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго"
на постанову та рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017
у справі Господарського суду № 904/8621/16 Дніпропетровської області
за позовомПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 40 599, 83 грн.
за відсутності явки в судове засідання представників сторін,
30.09.2016 ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідача) про стягнення 40 599, 83 грн. недоврахованої активної електричної енергії на підставі статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" та статей 179, 216, 224, 275 Господарського кодексу України, пунктів 6.40. - 6.43. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996; судові витрати позивача на суму 1 378 грн. покласти на відповідача (том 1, а.с. 3 - 38).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 порушено провадження у справі, яке ухвалою місцевого господарського суду від 14.12.2016 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України з огляду на складення позивачем акта про порушення правил користування електроенергією щодо ОСОБА_4 як фізичної особи, а не як суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим даний спір не підвідомчий господарському суду та має розглядатися судом загальної юрисдикції (том 1, а.с. 1, 81).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 ухвалу місцевого господарського суду від 14.12.2016 скасовано, справу №904/8621/16 передано до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті з огляду на пред'явлення позивачем-юридичною особою позову до відповідача, як фізичної особи-підприємця, та підвідомчості такого спору господарському суду (том 1, а.с. 113 - 114).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 (суддя Петренко Н.Е.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на обставини виникнення спірних правовідносин між позивачем та ОСОБА_4, як фізичною особою-громадянином, а не суб'єктом підприємницької діяльності, тоді як позовні вимоги заявлено до ОСОБА_4 як фізичної особи-підприємця за відсутності доказів звернення позивача до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача; стягнено з позивача в дохід Державного бюджету України 1 378 грн. судового збору (том 1, а.с. 166 - 170).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 24.04.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати позивача в судах першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 2 893, 80 грн. покласти на відповідача, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю його висновків за змістом оскаржуваного судового рішення обставинам справи.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузнецова В.О., суддів: Чус О.В., Науменко І.М.) у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 у даній справі залишено без змін (том 1, а.с. 210 - 211).
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 22.06.2017 та рішення суду першої інстанції від 24.04.2017, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 40 599, 83 грн., а також судовий збір в розмірі 1 653, 60 грн., сплачений за розгляд касаційної скарги, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 320 Цивільного кодексу України, статей 1, 12, 24, 33, 35, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пунктів 2.1., 2.7., 2.9. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ України №562 від 04.05.2006. Скаржник зазначив про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет обґрунтованості заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 40 599, 83 грн. недоврахованої активної електроенергії, так як факт порушення правил користування електричною енергією ОСОБА_4 зафіксовано актом №101662 від 30.07.2015, зауваження щодо форми якого у відповідача відсутні. Також, скаржник доводить безпідставність висновків судів про пред'явлення позивачем позову до неналежного відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, оскільки 30.07.2015 при проведенні перевірки представниками позивача додержання правил користування електричною енергією на об'єкті, власником якого є ОСОБА_4, останній зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, одним із видів господарської діяльності якого є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; при цьому, відповідачем не доведено належними доказами обставин використання ним спірного нежитлового приміщення для особистих чи інших потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 22.06.2017 та рішення суду першої інстанції від 24.04.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Положеннями статті 1 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, пред'явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених чи оспорюваних прав, що здійснюється позивачем на власний розсуд із зазначенням відповідачем особи, яка такі права порушила чи оспорює.
Положеннями статті 24 ГПК України передбачено правові наслідки пред'явлення позову до неналежного відповідача. Так, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, про що виноситься ухвала і розгляд справи починається заново.
Пунктом 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 роз'яснено про те, що заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною 1 статті 24 ГПК України.
Отже, залучення до участі у справі належного відповідача без попередньої на це згоди позивача є правом господарського суду, яке ним реалізується на власний розсуд, виходячи із фактичних обставин справи.
Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Положеннями статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про електроенергетику", правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; порушення правил користування енергією.
Пунктами 1.1., 5.1. Правил користування електричною енергією (далі - Правил), затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996, передбачено, що їх дія поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін; споживання електричної енергії без договору не допускається.
При цьому, при вирішенні спорів, пов'язаних з постачанням і використанням електричної енергії, суди повинні враховувати, що дія Правил поширюється як на осіб, які використовують електричну енергію на підставі договору, так на осіб, які в порушення цих Правил споживають електричну енергію в позадоговірному порядку внаслідок самовільного підключення до електромереж.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України у Постанові від 16.05.2011 у справі №3-38гс11.
Відповідно до пункту 6.41. Правил, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень, який підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача та повинен містити дані про зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.07.2015 уповноваженими представниками позивача, як постачальника електроенергії, проведено перевірку дотримання правил користування електричною енергією у приміщенні №111, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер, буд. 1, та зафіксовано факт самовільного підключення струмоприймачів до електричних внутрішньобудинкових мереж споживачем - фізичною особою ОСОБА_4, про що складено акт про порушення №101662 (том 1, а.с. 12 - 13); при проведенні перевірки споживач був присутній, але від підписання зазначеного акта відмовився.
Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що відповідно до протоколу №8-19 від 20.08.2015 засідання комісії з розгляду акта про порушення №101662 від 30.07.2015 щодо споживача ОСОБА_4 прийнято рішення про правомірність складення зазначеного акта та нарахування споживачу вартості недооблікованої активної електричної енергії на суму 40 599, 83 грн., що відповідає ціні позову (том 1, а.с. 15).
Судами встановлено, що розрахунок недоврахованої електричної енергії, який проводився за шість місяців до дати усунення порушення правил користування електричною енергією - 30.05.2015, та рахунок №111/92-72/8/№101662л, виставлений на підставі акта про порушення №101662 від 30.07.2015, складено щодо фізичної особи ОСОБА_4 та направлено 28.08.2015 на його адресу супровідним листом №118/6072КТМ від 21.08.2015 з вимогою про оплату протягом 30-ти календарних днів з дати отримання (том 1, а.с. 16 - 17).
Однак, відповідач не здійснив оплати за рахунком №111/92-72/8/№101662л, що стало підставою для звернення позивача, як постачальника електроенергії, до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вартості недоврахованої електроенергії в розмірі 40 599, 83 грн.
Судами встановлено, що відповідач позовних вимог не визнав та зазначав про їх необґрунтованість належними та достатніми доказами, так як акт №101662 від 30.07.2015, на підставі якого позивачем нараховано відповідачу спірну суму вартості електроенергії, спожитої за відсутності укладеного договору на постачання електричної енергії, містить дані про використання нежитлового приміщення, в якому проводилася перевірка, для ведення ОСОБА_4 підприємницької діяльності та самовільне підключення до електромережі через електроприлади, що не відповідає дійсності.
При цьому, позивач доводив факт використання відповідачем спірного нежитлового приміщення для зайняття комерційною діяльністю та правомірність складення уповноваженими особами позивача акта про порушення правил користування електричною енергією саме щодо ОСОБА_4 як фізичної особи-підприємця.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин складення акта про порушення №101662 від 30.07.2015 щодо споживача - ОСОБА_4 як фізичної особи, про що також зазначено у протоколі №8-19 від 20.08.2015 засідання комісії з розгляду зазначеного акта, та направлення розрахунку недоврахованої електричної енергії та рахунка №111/92-72/8/№101662л про оплату спожитої електроенергії в розмірі 40 599, 83 грн. супровідним листом №118/6072КТМ від 21.08.2015 саме фізичній особі ОСОБА_4, що свідчить про відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, до якого пред'явлено позов, зобов'язань з оплати вартості недоврахованої електроенергії перед позивачем-постачальником електроенергії.
Місцевим господарським судом відхилено доводи позивача про ведення відповідачем підприємницької діяльності у нежитловому приміщенні, в якому проводилася перевірка на предмет дотримання правил користування електроенергією, з посиланням на обставини придбання спірного приміщення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 20.06.2008 без зазначення мети його використання, в тому числі для ведення господарської діяльності (том 1, а.с. 51 - 52).
При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що з клопотанням про заміну неналежного відповідача позивач до суду не звертався, а в судовому засіданні уповноважений представник позивача наполягав на розгляді позовних вимог, пред'явлених саме до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як належного відповідача у даній справі.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем факту наявності у нього правовідносин з проведення розрахунку за недовраховану електроенергію з ОСОБА_4 як фізичною особою-підприємцем, до якого було пред'явлено позов, та не вбачав правових підстав для скасування прийнятого судового рішення від 24.04.2017.
Колегія суддів касаційного суду, переглядаючи справу в межах предмета касаційного оскарження, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог до відповідача належними та достатніми доказами, вважає їх такими, що зроблені за умов повного дослідження обставин справи, а доводи позивача про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет наявності підстав для задоволення позову з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами попередніх інстанцій, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.
Доводи позивача за змістом касаційної скарги про те, що місцевий господарський суд в порушення положень статті 24 ГПК України не скористався процесуальним правом на заміну неналежного відповідача у даній справі колегія суддів касаційного суду відхиляє та вважає, що суд обґрунтовано не скористався своїм правом на заміну неналежного відповідача належним, так як господарським судам не підвідомчі спори за позовами до фізичних осіб; ініціатива суду про заміну відповідача-суб'єкта підприємництва на фізичну особу мала б наслідком припинення позовного провадження за непідвідомчістю спору розгляду в судах господарської юрисдикції.
З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного суду від 22.06.2017 та рішення суду першої інстанції від 24.04.2017 у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 у справі №904/8621/16 залишити без змін.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.Ю. Поліщук
О.С. Удовиченко