18 жовтня 2017 року Справа № 904/7401/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Кравчука Г.А.,
суддів: Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017
у справі Господарського суду№ 904/7401/16 Дніпропетровської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", 2) публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", 3) публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", 4) публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз",
простягнення 9 981 205,81 грн.,
та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
простягнення штрафних санкцій,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача за первісним позовом: Литвин П.В., дов. від 28.09.2017 № 14-163;
відповідача за первісним позовом: третьої особи-1: Богдан С.В., дов. від 20.12.2016; Некрасов Д.А., дов. від 10.01.2017 № 6-77;
третьої особи-2: третьої особи-3: третьої особи-4:не з'явились; не з'явились; не з'явились,
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - Товариство) 9 981 205,81 грн. заборгованості, яка складається з: пені у розмірі 8 158 156,03 грн., 3 % річних у розмірі 541 129,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 281 919,89 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015, в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
У листопаді 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою в якій просило стягнути з Компанії на його користь 23 357 645,14 грн. пені та 8 983 709,67 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015, в частині дотримання встановлених умовами договору обсягів поставки природного газу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 позовну заяву Компанії задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 336 648,08 грн. 3 % річних, 1 623 014,69 грн. пені та 79 264,77 грн. судового збору. Розстрочено виконання рішення суду строком на 24 місяці рівними частинами кожного місяця в розмірі 84 955,31 грн. починаючи з 27.06.2017. В решті вимог Компанії відмовлено.
В задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства відмовлено.
Рішення в частині часткового задоволення первісного позову мотивоване посиланнями на порушення Товариством встановлених договором купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015 строків оплати за поставлений природний газ, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті 3 % річних, з врахуванням їх правильного розрахунку, та пені, з врахуванням наявності підстав для зменшення її розміру.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат місцевий суд виходив з того, що термін прострочення оплати за поставлений природний газ становить менше ніж місяць, тоді як найменший період для визначення індексу інфляції складає один місяць.
Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог обґрунтоване тим, що Товариством не надано належних та допустимих доказів невиконання Компанією своїх договірних зобов'язань в частині поставки визначеного договором купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015 обсягу природного газу.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 в частині зменшення розміру пені на 5 040 834,55 грн., розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці та відмови у стягненні інфляційних втрат, Компанія звернулась з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (колегія суддів: Євстигнеєв О.С., Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) апеляційну скаргу Компанії повернуто без розгляду.
Ухвала мотивована посиланнями на ту обставину, що сплата Компанією судового збору за апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду лише в частині вимог за первісним позовом та несплата судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваного рішення в частині зустрічних позовних вимог суперечить пп. 2 п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що відповідно до п. 3 ст. 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги Компанії без розгляду.
Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали апеляційним господарським судом було неправильно застосовано положення ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувану ухвалу прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз" також скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 - без змін з підстав її відповідності вимогам діючого законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
За змістом статті 3 Закону України "Про судовий збір" об'єктами справляння судового збору є, зокрема, позовна заява та інша заява, передбачена процесуальним законодавством; апеляційна і касаційна скарги на судові рішення, заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заява про скасування рішення третейського суду, заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. Так, за змістом підпункту 4 пункту 2 частини другої цієї статті за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку у відсотковому співвідношенні (110 %) до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (частина п'ята статті 6 Закону України "Про судовий збір").
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред'явлення відповідного позову. Об'єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об'єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).
Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви, незалежно від оспорюваної суми, зменшення розміру судового збору судом на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір" і розподілу судом при ухваленні рішення судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так, зокрема, у разі оскарження в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а у разі оскарження судового рішення лише в частині вирішення одного із позовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідного позову.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі № 911/1106/16.
Як вже було зазначено вище, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 лише в частині зменшення розміру пені на 5 040 834,55 грн., розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці та відмови у стягненні інфляційних втрат, що є предметом розгляду вимог за первісним позовом, Компанія звернулась з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду та сплатила 164 689,90 грн. судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову, що відповідає вимогам підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що судовий збір за подану Компанією апеляційну скаргу має бути розрахований виходячи з вимог як за первісним так і за зустрічним позовами, а відтак і про наявність підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду, суперечить фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
За таких обставин оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справу № 904/7401/16 слід направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 у справі № 904/7401/16 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу № 904/7401/16 передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя І.В. Алєєва
Суддя Г.П. Коробенко