18 жовтня 2017 року м. Чернівці
судді апеляційного суду Чернівецької області Литвинюк І.М. за результатами розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства публічного комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
За наслідками розгляду вищезазначеної справи колегією суддів постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, згідно з яким позивач неправомірно відобразив у розрахунку заборгованості відповідачки борг за червень 2015 року та дійшов неправильного висновку про порушення ОСОБА_1 умов Генеральної угоди та про право позивача на дострокову вимогу повернення усього кредиту.
При цьому, суд першої інстанції констатував, що на рахунку НОМЕР_1 знаходились грошові кошти в сумі 1 600 грн., з яких відповідно до п.2.11 Генеральної угоди позивач мав право здійснити погашення заборгованості. Відповідач ОСОБА_1 строки внесення платежів не порушувала, нарахування штрафу та відсотків по заборгованості суперечить умовам договору.
З такими висновком не погоджуюсь і в порядку, визначеному ЦПК України, висловлюю окрему думку й прошу додати її до ухвали колегії Апеляційного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2017 року у даній справі.
Згідно з Генеральною угодою від 15 квітня 2015 року відповідачка отримала кредит у розмірі 18 913,34 грн. строком на 36 місяців, з 15 квітня 2015 року по 30 квітня 2018 року. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 686,18 грн.
Відповідно до п.1.2 Генеральної угоди, з метою забезпечення виконання зобов'язань за укладеними договорами, позичальник зобов'язується в день підписання генеральної угоди мати залишок на будь-якому відкритому в банку рахунку в розмірі 1 600,00 грн. Дана умова договору була виконана ОСОБА_1 шляхом перерахування на рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 1 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15 квітня 2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зазнчену суму у розмірі 1 600 грн. Банк перерахував в рахунок погашення заборгованості, в результаті чого залишок склав 18 913,35 грн., що вбачається з п. 2.1. Генеральної угоди та виписки по рахунку.
Так, в червні 2015 року ОСОБА_1 не внесла черговий щомісячний платіж у сумі 686,18 грн., у зв'язку з чим в розрахунку заборгованості станом на кінець червня 2015 року відображено початок накопичення заборгованості.
З огляду на викладене, твердження відповідача про здійснення банком резервування ресурсів для погашення боргу за допомогою договірного списання є безпідставним.
Крім того, вважаю необгрунтованим висновок суду про те, що банк повинен був списати кошти для погашення заборгованості з інших карткових рахунків, як це передбачено п.1.1.3.2.11 Умов та правил надання банківських послуг, а також п.1.5 та п.2.11 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, оскільки враховуючи послуги, що надаються банком відповідачу, які визначені договором, списання коштів на погашення заборгованості є правом, а не обов'язком банку, що відповідає вимогам ст. 1071 ЦК України.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 станом на 15 грудня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 27 097, 91 грн., яка складається з наступного: 18 355.20 грн. - заборгованість за кредитом; 3 903,81 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 038 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3 800 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.
З огляду на викладене, вважаю, що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції від 20 червня 2017 року та задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.
Суддя І.М.Литвинюк