17 жовтня 2017 року м. Чернівці
судді апеляційного суду Чернівецької області Литвинюк І.М. за результатами розгляду апеляційної скарги Михальчанської сільської ради на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2017 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про право на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
За наслідками розгляду вищезазначеної справи колегією суддів ухвалено рішення, яким задоволено апеляційну скаргу Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області задовольнити. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про право на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що спадкодавець розпочав процедуру приватизації, а тому спадкоємець має право на завершення розпочатої приватизації земельної ділянки та одержання правовстановлюючих документів про право власності на неї.
Колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_2 не був користувачем спірної ділянки, після прийняття рішення № 190-11/06 від 27 грудня 2006 року процедуру приватизації не розпочав, оскільки сам факт звернення із заявою до сільської ради та наявність зазначеного рішення не свідчать про те, що розпочата процедура приватизації земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства України.
З такими висновком не погоджуюсь і в порядку, визначеному ЦПК України, висловлюю окрему думку й прошу додати її до ухвали колегії Апеляційного суду Чернівецької області від 08 листопада 2016 року у даній справі.
Судом встановлено, що рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області ХІ сесії V скликання №190-11/06 від 27 грудня 2006 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку розміром 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1. 10 жовтня 2014 року ОСОБА_2 уклав договір № 256 з МПП «Грінвіч» на виробництво науково-технічної документації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер.Після його смерті єдиним спадкоємцем його майна за заповітом є позивачка ОСОБА_1, яка в законному порядку прийняла спадщину.
Прийнявши спадщину після смерті батька, позивач набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали останньому, включно, з правом на завершення приватизації спірної земельної ділянки.
В пункті 10 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Як роз'яснив ВССУ в листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
З огляду на викладене, погоджуюсь з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали її батьку на підставі ст.ст. 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв'язку зі смертю.
Під час вирішення спору судом першої інстанції правильно визначений характер спірних правовідносин, норму права, яка регулює спірні правовідносини, та надано належну оцінку усім доказам, зібраним у справі, а тому у колегії суддів не було підстав для скасування рішення.
Суддя І.М.Литвинюк