Справа № 716/1783/16-к
13.10.2017 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
психолога ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016260090000107 від 08.04.2016 р. за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с.Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні малолітніх дітей немає, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, -
ОСОБА_7 06.04.2016 року, біля 08:00 год., знаходячись в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де в цей час також перебував його сусід ОСОБА_11 , під час раптово виниклого словесного конфлікту, бажаючи заподіяти легкі тілесні ушкодження, і через свою злочинну недбалість, не передбачаючи можливість отримання потерпілим ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень та його смерті, хоча повинен був і міг передбачити їх настання, кулаком правої руки наніс ОСОБА_11 один удар в область грудної клітини, від чого останній впав на спину на диван, який розташований біля стіни, після чого ОСОБА_7 під час того як ОСОБА_11 намагався підвестись, наніс йому ще один удар в область ділянки обличчя, заподіявши ОСОБА_11 тілесне ушкодження у вигляді забійно-розсіченої рани на переніссі, яке згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №115 відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та у причинному зв'язку із фактом настання смерті не перебуває.
Внаслідок нанесених ОСОБА_7 ударів, потерпілий ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав спиною на диван, вдарившись потиличною частиною голови об тверду поверхню, при цьому отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в м'які покриви голови з внутрішньої поверхні, забою головного мозку важкого ступеня в тім'яній ділянці справа, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №115 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм «Небезпека для життя» та перебувають в безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті ОСОБА_11 , який будучи
госпіталізованим ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» м. Чернівці, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер внаслідок виникнення закритої внутрішньої травми у вигляді забою головного мозку важкого ступеня в тім'яній ділянці справа з місцем прикладання сили в проекції потиличної ділянки зліва.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого діяння визнав частково та пояснив суду , що ОСОБА_11 є його далеким родичем, а тому приходив до нього у будь - який час. Так, вранці 06.04.2016 р., біля 07:30 години ОСОБА_11 зайшов до його кімнати, де він перебував із своїм внуком та присів на диван, який стояв під стіною. В той час внук ОСОБА_12 капризував з приводу того, що йому одягти в школу, через що він вдарив його по м'якому місцю. З приводу цього ОСОБА_11 почав ображати його нецензурними словами, через що він намагався його вигнати з хати, проте останній не покидав його жила. В цей час ОСОБА_11 підійнявся з дивану і стояв на ногах. Він взяв його за верхній одяг і зі словами: «Чому ти маєш мені вказувати?» штовхнув його на диван. Під час падіння ОСОБА_11 вдарився головою до м'якої частини дивану, після цього обвинувачений наніс йому на дивані два удари рукою в ніс, через що у останнього потекла з носа кров. Більше ударів він йому не наносив. Після цього ОСОБА_11 вийшов з його будинку. Під час даного конфлікту в кімнаті був присутній внук, який все бачив. Раніше між ними не було ніяких конфліктів.
Крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його вина повністю доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_9 дала суду показання про те, що вранці 06.04.2016 до неї прийшов батько ОСОБА_11 весь в крові і сказав, що його побив ОСОБА_7 через те, що він зробив йому зауваження за внука. Через деякий час приїхала її сестра і відвезла батька до лікарні, де йому зашили рану, виписали ліки та відпустили додому. Після цього вони звернулися до дружини ОСОБА_7 та просили грошей на лікування. Батько цілий день був вдома, ходив на ногах до вечора, скаржився, що голова побита. Тієї ночі він ночував вдома сам. На наступний день вранці вона прийшла до кухні і побачила батька на колінах, який не міг сам підійнятися. Після медичного огляду було вирішено батька відвезти в лікарню в м. Заставна. Перебуваючи в лікарні в той день ОСОБА_11 втратив свідомість і його перевезли в медичний заклад м. Чернівці. За 10 діб перебування на лікуванні ніхто зі сторони ОСОБА_7 до них не підходив. В поліцію із заявою вони звернулися 07.04.2016 р., а 16.04.2016 р., перебуваючи в комі, батько помер з діагнозом забій головного мозку. До того часу він був фізично здоровим, алкогольні напої не вживав. Батько казав, що його били по голові.
Неповнолітній свідок ОСОБА_13 суду показав, що ОСОБА_11 їх сусід, який прийшов до них вранці 06.04.2016, коли він хотів піти до школи в шортах, проте дід ОСОБА_14 не дозволив йому це зробити. Після чого він сів на ліжко, а між дідом ОСОБА_15 та ОСОБА_11 розпочалася сварка, під час якої дід показав ОСОБА_11 на вихід. Проте останній вхопив діда ОСОБА_15 за барки, а той у відповідь штовхнув його в груди. ОСОБА_11 впав на диван в напрямку стіни. Дід ОСОБА_14 вдарив його кулаком правої руки два рази в груди і в чоло, після чого у ОСОБА_11 почала текти кров. В слідчому відділенні всі експерименти він показував добровільно. На момент конфлікту він знаходився від діда на відстані 2-3 м. Першим почав виражатися нецензурною лайкою ОСОБА_11 . Після того як дід вдарив його - з чола між бровами потекла кров, потім він сам підійнявся і вийшов. Сліди крові були на подушці, на підлозі і на сходах. Того дня він ще бачив ОСОБА_11 після школи.
Свідок ОСОБА_16 , дружина обвинуваченого, суду показала, що 06.04.2016 вранці вона перебувала на кухні, готувала сніданок. Внук ОСОБА_12 сказав, що якщо йому не дозволять вдягнути шорти - він не піде до школи і сів на диван. В цей момент в кімнаті на дивані сидів ОСОБА_11 . Самого конфлікту вона не бачила. Коли вона виходила з кімнати її чоловік вдарив внука, а ОСОБА_11 в той момент підійнявся. Зі слів чоловіка, між ним та ОСОБА_11 виникла суперечка стосовно внука, в ході якої ОСОБА_11 схопив її чоловіка за барки, а той у відповідь вдарив його чи в ніс, чи в чоло кулаком. Зі слів чоловіка їй відомо, що він вдарив 2 рази. Звідки потекла кров вона не знає. Від них ОСОБА_11 пішов своїми ногами. 06.04.2016 вона бачила останнього ще 3-4 рази, як він ходив самостійно по
дворі біля її будинку і говорив, що «запхає гралі в її чоловіка». На наступний день 07.04.2016 дід вийшов з кухні самостійно, а в 12:00 год. його забрали в лікарню. Останній раз, вона бачила його 07.04.2016, о 08 год. 30 хв.
Крім показань потерпілої та свідків, допитаних в ході судового розгляду винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також доводиться документами, зібраними під час досудового розслідування, що містяться в матеріалах кримінального провадження та дослідженими в ході судового розгляду, а саме:
-витягом з кримінального провадження за №12016260090000107, внесеного до ЄРДР 08.04.2016 за ч.1 ст.119 КК України на підставі рапорту про виявлення кримінального правопорушення. Особа, яку повідомлено про підозру ОСОБА_7 (а.с.1);
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю малолітнього свідка ОСОБА_13 та спеціаліста - експерта ОСОБА_17 та відеозаписом до нього від 12.12.2016, відповідно до якого ОСОБА_13 , розповідаючи показав яким чином його дід ОСОБА_7 вдарив сусіда ОСОБА_11 кулаком в ділянку грудей та обличчя та показав положення потерпілого після падіння. (а.с.123-126);
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 25.12.2016 та фото таблицями до нього, відповідно до якого ОСОБА_7 продемонстрував в якому положенні перебував потерпілий до конфлікту, вказав на положення тіла ОСОБА_11 після того, як він його штовхнув в груди та зімітував нанесення ударів ОСОБА_11 ( а.с.136-141).
- висновком комісійної судово-медичної експертизи №115 від 10.06.2016 - 02.09.2016, з якого вбачається, що згідно даних медичної документації на ім'я ОСОБА_18 даних первинної та додаткової судово-медичних експертиз трупа гр. ОСОБА_18 на тілі його були наявні наступні ушкодження: А) садно проекції лівого колінного згину по передньо-внутрішній поверхні; Б) забійно-розсічена рана в ділянці перенісся; Г) крововилив у м'які покриви волосяної частини голови з боку внутрішньої поверхні голови в потиличній ділянці зліва, забій головного мозку в тім'яній ділянці справа з масивними крововиливами під оболонки головного мозку та в його речовину.
Ушкодження у вигляді забійно-розсіченої рани перенісся виникло в результаті
не менш ніж одноразової травмуючої дії твердого тупого предмета відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зазвичай призводять до короткочасного розладу здоров'я, не має безпосереднього причинного зв'язку з фактом настання смерті.
Ушкодження на тілі гр. ОСОБА_18 у вигляді крововиливу у м'які покриви
голови з внутрішньої поверхні, забою головного мозку важкого ступеня в тім'яній
ділянці справа виникли внаслідок не менш ніж одноразової травмуючої дії твердого
тупого предмета чи від співударяння з таким, по механізму виникнення є характерними
для співударяння з твердим тупим предметом, за умов падіння тіла потерпілого, могли
виникнути в терміни та за обставин, що відмічені вище, відносяться до тяжких
тілесних ушкоджень за ознакою «Небезпека для життя», перебувають в
безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті.
Смерть гр. ОСОБА_18 настала внаслідок виникнення закритої внутрішньої травми у вигляді забою головного мозку важкого ступеня в тім'яній ділянці справа з місцем прикладання сили в проекції потиличної ділянки зліва.
Ушкодження на тілі гр. ОСОБА_18 (в ділянці голови) могли виникнути при спричиненні потерпілому удару кулаком сторонньої особи в ділянку перенісся, з приданням тілу прискорення в момент коли потерпілий перебував у вертикальному положенні (навстоячки) з подальшим падінням тіла навзнак горілиць зі співударянням потиличної ділянки голови з твердим тупим предметом. Таким чином, при співставленні даних про механізм утворення ушкоджень на тілі гр. ОСОБА_18 , отриманих при проведенні дійсної експертизи, з такими даними, що містяться в показах малолітнього свідка ОСОБА_13 при проведенні слідчого експерименту, принципових розбіжностей не отримано.
При виникненні ушкоджень, аналогічних виявленим у гр. ОСОБА_18 , досить частим явищем є так званий «німий період», тобто період часу між моментом травмування потерпілого і моментом виникнення клінічних проявів завданої травми, який пояснюється
не одномоментним, а поступово наростаючим руйнуванням речовини головного мозку внаслідок наростання об'єму внутрішньо-мозкових геморагій, стискання та руйнації мозкових структур. Таким чином комісія експертів не виключає можливості збереження підекспертним ОСОБА_18 спроможності до здійснення цілеспрямованих дій на протязі деякого проміжку часу після отримання ним ушкоджень, наявність яких, врешті призвела до його смерті, а також не виключає можливості відсутності будь-яких клінічних проявів черепно-мозкової травми у гр. ОСОБА_18 на момент його звернення до лікаря з приводу наявності забійної рани перенісся 06.04.2016 року (а.с.112-122).
Експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні підтвердив висновки комісійної експертизи та додатково пояснив механізм отримання тілесних ушкоджень, що в подальшому призвели до смерті потерпілого. Зазначив, що при падінні можливе ушкодження мозку не з сторони падіння. Від удару в передню частину обличчя відхиляється голова, під час чого могла бути втрачена рівновага і тілу було надано прискорення. Потерпілий впав горілиць - обличчям до верху, ймовірно, що було падіння на м'яку частину поверхні (площину, на якій була м'яка підкладка). Можливий варіант за тих обставин, що вказав неповнолітній. Удар головою міг бути отриманий і без прискорення. Негативний тиск від удару призвів до розриву судин головного мозку. Якщо розірвалася мала судинка, кров поступово просочувалася в речовини мозку, даний процес може тривати декілька діб та тижнів. «Світлий» безпритомний проміжок тривав до 07.04.2016 р., після чого ОСОБА_11 втратив свідомість. Немає даних, які б підтвердили, що рана в ділянці перенісся та крововилив в м'якій частині потилиці, а також забій головного мозку виникли одночасно. Це відбулося через декілька годин. Найбільш ймовірно, що причиною отриманих ушкоджень було падіння. До смерті призвели незворотні зміни в речовині головного мозку від внутрішньої травми у вигляді забою головного мозку.
Експерт ОСОБА_17 , який приймав участь в якості спеціаліста під час проведення слідчого експерименту за участю малолітнього свідка ОСОБА_13 суду підтвердив, що механізм утворення ушкоджень на тілі гр. ОСОБА_18 узгоджується з показами малолітнього свідка ОСОБА_13 при проведенні слідчого експерименту, зокрема, що потерпілий від удару в обличчя впав на ліжко та вдарився головою об стіну чи іншу тверду поверхню.
Таким чином, проаналізувавши та оцінивши всі наведені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.119 КК України, як вбивство через необережність.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд також враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості.
Згідно даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 він вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив злочин з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонером. Зазначене надає суду підстави прийти до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід обрати покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст.119 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України. При цьому суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_7 було заявлено клопотання про застосування до нього п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він досяг пенсійного віку, про що надав суду письмову заяву.
Прокурор, захисник, потерпіла проти заявленого клопотання не заперечували.
Відповідно до п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 р., звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчинені умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які на день набрання чинності цим Законом досягли віку, встановленого ст.26 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування».
Обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні необережного злочину середньої тяжкості, до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» досяг пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням. За таких обставин, на нього поширюється дія цього Закону, у зв'язку з чим його слід звільнити від відбування покарання призначеного судом.
При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 , яка просить стягнути з ОСОБА_7 20000 грн. матеріальної та 15000 грн. моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.
Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року із подальшими змінами вказано, що у випадку смерті потерпілого організація, або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання ( в тому числі ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Таким чином, виходячи із поняття поховання, відповідно до Закону до таких витрат можна віднести ті витрати, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу
З огляду наведеного, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_9 в частині стягнення матеріальної шкоди слід задовольнити частково, а саме з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 слід стягнути 11955,85 гривень у рахунок відшкодування витрачених коштів на придбання медикаментів та витрат на поховання ОСОБА_11 , розмір яких доведено наявними в справі доказами.
У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
П.9 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з
урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що завдана позивачу ОСОБА_9 моральна шкода полягає в перенесеною нею величезному душевному стражданні та нервовому потрясінні, постійному відчутті нестерпного глибокого душевного болю у зв'язку з неправомірними діями по відношенню до її батька ОСОБА_11 та його смерті. Внаслідок душевної травми позивач втратила сон, апетит та спокій, їй приходиться вживати заспокійливі та снодійні препарати. Остання після смерті батька змушена постійно звертатися за допомогою до лікарів, оскільки погіршився її стан здоров'я. Враховуючи вищенаведені обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд оцінює розмір завданої позивачу моральної шкоди в сумі 15000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 .
Речові докази та судові витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язок протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, навчання.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017р.
Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 11955 гривень 85 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, всього 26955 гривень 85 копійок.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_20