Провадження № 22ц/790/6308/17
Провадження № 22ц/790/6369/17
Справа № 2-2578/2011 Головуючий 1 інстанції: Григор'єв Б.П.
Категорія: спадкові Доповідач: Сащенко І.С.
20 жовтня 2017 року м. Харків
Суддя судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області Сащенко І.С., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи : Сьома Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа : Харківська державна нотаріальна контора №7 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання наявності матеріальної і моральної шкоди, усунення ОСОБА_3 від спадкування, -
Ухвалами Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 травня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа : Харківська державна нотаріальна контора №7 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання наявності матеріальної і моральної шкоди, усунення ОСОБА_3 від спадкування залишено без розгляду.
На ці рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення його прав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом вказаної норми особа, яка не брала участі у справі, може оскаржити рішення в апеляційному порядку, якщо цим рішенням суд вирішив питання про її права і обов'язки.
За змістом ст. 11 ч.1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог ЦПК України.
За змістом ст.33 ЦПК України суб'єктний склад сторін визначає позивач.
ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як позивачі за зустрічним позовом, ОСОБА_2 до участі у справі не залучили, та не заявили такого клопотання у суді першої інстанції; зустрічну позовну заяву в частині визначення суб'єктного складу не уточнювали.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не був стороною у справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа : Харківська державна нотаріальна контора №7 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання наявності матеріальної і моральної шкоди, усунення ОСОБА_3 від спадкування, який оскаржуваними ухвалами було залишено без розгляду; питання про його залучення до участі у справі за вказаним вище зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 судом не вирішувалося, підстави вважати права ОСОБА_2 порушеними відсутні .
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, оскаржувані ОСОБА_2 судові рішення були ухвалені ще у 2012 році.
Із апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернувся у 2017 році, тобто майже через 5 років після їх ухвалення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Таким чином, перегляд ухвал Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 травня 2012 року є невиправданим, оскільки матиме місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відповідно до положень ст. ст. 292, 297 ЦПК України необхідно відмовити.
Керуючись ч.1 ст.292, ч.1 ст.297 ЦПК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року , суддя, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи : Сьома Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа : Харківська державна нотаріальна контора №7 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання наявності матеріальної і моральної шкоди, усунення ОСОБА_3 від спадкування.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя -