Провадження № 11-кп/790/2082/17 Головуючий І-ої інстанції
Справа № 621/2467/14-к ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.185, ч.1 ст.296 КК України Доповідач: ОСОБА_2
5 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретар - ОСОБА_6 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області ОСОБА_10 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 6 липня 2017 року, -
Зазначеним вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Сівероморськ Мурманської області, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- вироком Зміївського районного суду Харківської області від 20.07.2010 року за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
- вироком Зміївського районного суду Харківської області від 14.07.2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, в силу ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробуванням на строк 1 рік;
- вироком Зміївського районного суду Харківської області від 18.08.2014 року за ч. 1 ст. 309 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 2 роки, в силу ст. 75 КК України звільнений від покарання з випробуванням на строк 1 рік,-
визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.296 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, призначеного за цим вироком, приєднано 6 місяців позбавлення волі, що є частиною невідбутого покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, призначеного за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 18.08.2014 року, і остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 постановлено рахувати з дня затримання - 31.05.2017 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк тримання ОСОБА_9 під вартою у ФКУ СІЗО №2 УФСИН Росії по Калузькій області з 14.12.2015 року по 03.06.2016 року, де він перебував у відповідності з положеннями Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.10.1993 року у зв'язку з оголошенням у міждержавний розшук в рамках даного кримінального провадження, а також строк тримання ОСОБА_9 під вартою в Харківській УВП №27 з 31.05.2017 року по 06.07.2017 року зараховано у строк відбуття покарання із розрахунку 1 день тримання під вартою за 2 дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 залишено без розгляду та роз'яснено право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ухвали того ж суду від 13 липня 2017 року, до набрання вироком законної сили залишено без змін запобіжний захід у відношенні ОСОБА_9 у виді тримання під вартою.
Як встановив суд, 17 липня 2014 року о 13:30 годині в с. Лиман Зміївського району Харківської області ОСОБА_9 перебував в приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", який розташований по АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
З метою реалізації зазначеного умислу ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні вищезазначеного магазину, повторно таємно викрав грошові кошти в сумі 710 грн., які належали ОСОБА_11 , що здійснює підприємницьку діяльність у вказаному магазині, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 710 грн. 00 коп.
Зазначеними діями ОСОБА_9 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, тобто злочини, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того, 08 серпня 2014 року близько 14:00 години в с. Лиман Зміївського району Харківської ОСОБА_9 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебував в приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", який розташований по вул. Станційний, 18 "а", де використовуючи незначний привід, безпричинно, з хуліганських спонукань, виявляючи явну зневагу до існуючих у суспільстві норм поведінки, кричав, нецензурно висловлювався стосовно присутньої у приміщенні вказаного магазину ОСОБА_12 , в присутності свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які в той час були присутні в магазині, та які прохали останнього припинити хуліганські дії. Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_9 , діючи з особливою зухвалістю, наніс не менше 5 ударів руками та ногами по вхідним дверям магазину, чим пошкодив вхідні двері, після чого з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі та проявом безсоромності у приміщенні магазину, діючи з винятковим цинізмом, демонстрував свої статеві органи, чим принизив працівників та відвідувачів магазину. Хуліганські дії ОСОБА_9 були припиненні по приїзду працівників міліції, яких викликала ОСОБА_14 .
Того ж числа, ОСОБА_9 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, знову прийшов до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташованого по АДРЕСА_1 , де в період часу з 20:00 години по 20:15 годину, в присутності інших осіб, умисно, з хуліганських спонукань, виражаючи явну зневагу до існуючих у суспільстві норм поведінки, кричав, лаявся, нецензурно та брутально висловлювався стосовно продавця ОСОБА_12 , яка була присутня в приміщенні магазину та прохала ОСОБА_9 припинити хуліганські дії. Продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_9 з особливою зухвалістю наніс не менше 2 ударів рукою по віконному склу та розбив його, чим пошкодив вікно, що призвело до тимчасового припинення нормальної діяльності магазину.
Зазначеними діями ОСОБА_9 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, тобто вчинив злочини, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області ОСОБА_10 просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч.2 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст.296 КК України 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити 3 роки позбавлення волі, згідно ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 14.07.2014р. та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Зазначає, що ОСОБА_9 вчинив інкриміновані йому злочини до постановлення Зміївським районним судом Харківської області вироку від 18.08.2014р., але після постановлення вироку 14.07.2014р., а тому непризначення ОСОБА_9 остаточного покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю із вироком від 14.07.2014р. вважає незаконним, оскільки на момент вчинення злочинів стосовно обвинуваченого встановлено іспитовий строк. Крім того, вважає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд не в повному обсязі врахував, що він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів і через 3 дні після постановлення попереднього вироку вчинив злочин середньої тяжкості. Також зазначає, що обвинуваченому раніше призначалось покарання з іспитовим строком, однак на шлях виправлення він не став, знову вчинив корисливі злочини, що свідчить про кримінальну спрямованість його поведінки та його зухвалість, з чого, з урахуванням відсутності місця роботи останнього, можна дійти висновку, що вчинення злочинів є фактичним його промислом.
У запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений просить залишити вирок суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Просить врахувати, що судовий розгляд проведено у скороченому порядку, свою вину він повністю визнав і щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочинів, відшкодував збитки, а крім того, посилається і на те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги як необґрунтованої, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.296 КК України за обставин, викладених у вироку, та юридична кваліфікація дій обвинуваченого є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України. Фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_9 в інкримінованих йому злочинах та юридична кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються і не є предметом апеляційного розгляду.
Доводи заступника прокурора Харківської області ОСОБА_10 щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_9 не є обґрунтованими.
Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_9 був засуджений вироком Зміївського районного суду Харківської області від 14.07.2014р. за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, в силу ст.75 КК України був звільнений від покарання з іспитовим строком 2 роки (т.1 а.с.199-201).
Крім того, вироком Зміївського районного суду Харківської області від 18.08.2014р. ОСОБА_9 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Цим же вироком, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим - за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 14.07.2014р., ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, від відбування якого його звільнено на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік (т.1 а.с.196-198).
Оскарженим вироком від 06.07.2017р. ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні 14.07.2014р. та 8.08.2014р. злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.1 ст.296 КК України відповідно, тобто після ухвалення вироку від 14.07.2014р. та до ухвалення вироку від 18.08.2014р.
Однак, вимоги заступника прокурора Харківської області ОСОБА_10 щодо необхідності застосування у даному випадку положень ст.71 КК України та призначення покарання за сукупністю з вироком від 14.07.2014р. є необґрунтованими, оскільки покарання за вироком від 14.07.2014р. було враховано при ухваленні вироку від 18.08.2014р. із застосуванням судом вимог ч.4 ст.70 КК України, що належним чином мотивовано в оскаржуваному вироку.
Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання.
Так, призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті не перебуває, не працює, за місцем проживання скарг на нього не надходило, має на утриманні малолітню дитину.
В якості обставин, які пом'якшують покарання, суд врахував щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочинів, активне сприяння їх розкриттю, відшкодування збитків, завданих вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства та призначив йому покарання у виді позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що суд надав правильну оцінку викладеним обставинам та призначив ОСОБА_9 покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України.
Щодо посилань заступника прокурора Харківської області на вчинення обвинуваченим злочинів в період іспитового строку за попереднім вироком, то ця обставина була врахована при призначенні покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків.
Отже, доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були належним чином враховані судом при ухваленні вироку та призначенні покарання, з урахуванням обставин, на які посилається апелянт, суд призначив таке покарання, що відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить в собі доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо розміру призначеного обвинуваченому покарання та щодо застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 6 липня 2017 року у відношенні ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5